Я — крапля в океані, але разом ми — океан. 10 років тому Євромайдан став точкою неповернення 

З 21 листопада 2013 року Україна не зникає з екранів і соцмереж: цей день став переломним не тільки для українців, але й запустив ланцюжкову реакцію для грандіозних змін. За 10 років у державі та інших країнах сталися тектонічні зсуви в політиці, законодавстві, економіці, культурі, а також ідентичності. Але за кожен — мікро- чи макро- — прогрес, де б він не відбувався, Україна платить кров’ю. Ми оплакували Небесну сотню, потім — тих, кого катували в Криму, потім — хто пав в Іловайську, ДАП, у степах Донеччини та полях Луганщини. І ми досі плачемо кожного дня — за сьогодні й за всі ці роки.

Не можемо сказати, що було б, якби Євромайдан не встояв. Якби вся Росія стала б нерукоподатною ще 2014 року. Якби всі зрозуміли, чому і хто нас намагається стерти звідусіль. Якби санкції були б жорсткішими й миттєвими. Якби зброї та реформ було більше, чвар — менше. Якби ми прийшли в НАТО і в ЄС ще тоді. Якби, якби, якби… Знаємо лише, що нестерпний біль від утрат дітей, батьків, сестер і братів залишиться з нами назавжди. Знаємо лише, що Україна була, є і буде єдиною. 

Заборона дякує кожному й кожній, хто виріс і виростив свободу. Вічна любов, пам’ять і шана полеглим. 

Євромайдан 21 листопада 2013 року: початок

У ніч із 21-го на 22 листопада 2013 року на знак протесту проти відмови від європейського курсу на майдан Незалежності в центрі Києва вийшли тисячі людей. Мітинги поширилися й іншими містами України.

Новорічна ялинка

Мирні акції продовжувалися, але втратили масовість. Влада, яка так і не зрозуміла, що таке — бути українцями, вирішила, що можна згорнути демократію і… наказала терміново встановити конструкції для новорічної ялинки.

Каркас установити вдалося, а от прикрашали його вже протестувальники — синьо-жовтими прапорами, революційними слоганами та політичними плакатами. Ця ялинка стала символом свободи й усієї революції.

Розгін студентів

У ніч на 30 листопада сталася поворотна для Євромайдану подія — силовий розгін бійцями спецпідрозділу «Беркут»: людей переслідували променевими вулицями, намагалися дістати за стінами Михайлівського собору. Того дня від грубих дій силовиків постраждало близько 80 осіб. 

Жорстокість правоохоронців викликала настільки велике обурення, що наступного ж дня на Майдан вийшло близько мільйона людей із вимогою: влада має піти у відставку. Так почалася Революція гідності.

Революція гідності

За півтора місяця на головній площі Києва сформувалося містечко — здавалося, ніби його перенесли в часі з Помаранчевої революції. Вихідними туди стікалися десятки тисяч людей: знайомилися, співали, говорили, чекали.

Диктаторські закони 16 січня

Цього дня 2014 року Верховна Рада України ухвалила пакет законів, які дістали назву «диктаторські закони 16 січня». Вони були проголосовані з порушенням регламенту й стосувалися обмеження свобод громадян. Незаконні дії парламентарів призвели до хвилі заворушень та перших утрат. У період з 19-го до 22 січня під час протистоянь на вул. Грушевського загинуло троє активістів: львів’янин Юрій Вербицький, громадянин Білорусі Михайло Жизневський та український вірменин Сергій Нігоян.

Кривавий лютий

Протягом 18–20 лютого 2014 року в столиці відбулися найкривавіші події Революції гідності — протистояння в урядовому кварталі, штурм Майдану та пожежа в Будинку профспілок. Відійшли у вічність Небесної сотні 78 учасників Євромайдану (20 лютого їх було найбільше — 49 людей), загинули також чотири силовики. Суди тривають досі.

Втеча Януковича

21 лютого тодішній президент Віктор Янукович відлетів з президентської резиденції «Межигір’я» до Харкова. Саме там 22 лютого він дав своє останнє інтерв’ю на території України й намагався виїхати до РФ через Донецьку область. Зупинений українськими прикордонниками, Янукович був змушений вирушити до Бердянська, звідки 23 лютого літаком прилетів до Криму, а відтак — до Росії.

22 лютого Верховна Рада визнала президента Януковича таким, що самоусунувся від виконання посадових обов’язків, і призначила позачергові президентські вибори на 25 травня 2014 року.

Анексія Криму та війна

Наприкінці лютого — на початку березня 2014 року, скориставшись моментом зміни влади в Україні, Російська Федерація окупувала Кримський півострів. Російські військові в період із 27 лютого до 15 березня захопили основні військові об’єкти та адміністративні будівлі АРК. А вже 16 березня 2014 року на території Криму й міста Севастополя провели незаконний «референдум» про статус півострова: Росія приєднала Крим до свого складу, однак міжнародне право цього досі не визнає. 

Війна на Донбасі почалася із захоплення 12 квітня 2014 року російськими загонами, якими керували офіцери спецслужб РФ, міст на Донеччині — Слов’янська, Краматорська й Дружківки. 13 квітня розпочалася антитерористична операція, яка тривала до 30 квітня 2018 року, коли було змінено формат операції з антитерористичної на загальновійськову під контролем Збройних сил України.

У цей період сталося багато трагедій і ще більше — героїчних вчинків захисників. Були бої за Донецький аеропорт, Іловайський та Дебальцевський котли, збиття Іл-76 під час посадки в Луганському аеропорту. РФ і їхні посіпаки знищили пасажирський літак Boeing 777 з російського зенітно-ракетного комплексу «Бук». Були зламані тисячі доль українських родин…

Повномасштабне вторгнення РФ

Зранку 24 лютого 2022 року з’явилося оголошення російського президента Путіна про початок так званої спеціальної військової операції на території України. У цей час ворожі війська вже заходили на територію Сумської області, а за лічені хвилини росіяни завдавали ракетних ударів по українських об’єктах військової та цивільної інфраструктури.

Окрім уже окупованої в період із 2014 року частини територій Донеччини й Луганщини, російські війська зайшли в Київську, Чернігівську, Сумську, Харківську, Запорізьку, Херсонську та Миколаївську області.

Завдяки мужньому опору українських військових уже на початку квітня вдалося повністю звільнити від російських загарбників Київську, Чернігівську та Сумську області. У червні було звільнено острів Зміїний, а у вересні масштабним контрнаступом ЗСУ вибили ворога майже з усієї території Харківської області.

Втрачаючи території, наприкінці вересня 2022 року окупанти провели низку псевдореферендумів на території Харківської, Запорізької, Херсонської, Миколаївської, а також Луганської та Донецької областей за незалежність та приєднання до Росії. 5 жовтня РФ оголосила про приєднання їх до свого складу, та міжнародне право цього не визнає. До того ж багато населених пунктів уже деокуповано: наприклад, у листопаді українські військові звільнили правобережну частину Херсонщини разом з обласним центром.

10 жовтня Росія здійснила перший масований обстріл енергетичної інфраструктури України, які продовжувалися до кінця зими. Зазнавши значних руйнувань, українська енергосистема не витримувала навантажень, через що по всій країні відбувалися блекаути.

Курс України на ЄС та НАТО

За ці роки втілено багато видимих і невидимих реформ. Велику їх частину впровадили через дуже великий внутрішній супротив: у Верховній Раді велику кількість голосів мали проросійські й антиукраїнські сили. Втім, через вимоги МВФ, Євросоюзу та НАТО успішно провели деякі трансформації і в антикорупційній, і фінансово-економічній, і правоохоронній, і банківській, і навіть у культурній сферах. На додаток до всього вдалося підняти на гору камінь незалежності церкви.

15 грудня 2018 році духовенство УПЦ Київського патріархату, Української автокефальної православної церкви та УПЦ Московського патріархату створили єдину помісну Православну церкву України, ухвалили її статут і обрали настоятеля — митрополита Київського і всієї України Епіфанія. 6 січня 2019 року Вселенський патріархат надав томос для помісної автокефальної церкви в Україні.

Угода про асоціацію

Уже за місяць після завершення Революції гідності, 21 березня 2014 року, Київ уклав політичну частину Угоди про асоціацію з ЄС, яка відкрила для українських товарів найбільший у світі ринок. Економічну частину підписали 27 червня. 16 вересня 2014 року угоду ратифікували Верховна Рада України та Європарламент.

Безвіз

Підписання угоди про безвізовий режим України з ЄС відбулося в Страсбурзі 17 травня 2017 року. Станом на серпень 2023 року українські громадяни можуть безвізово або отримавши візу після прибуття відвідувати 149 країн.

Закріплення курсу до ЄС та НАТО в Конституції

21 лютого 2019 року набули чинності зміни до Конституції, якими закріплено незворотність стратегічного курсу України на членство в Європейському Союзі та НАТО.

Вступ до ЄС

28 лютого 2022 року Україна офіційно подала заявку на членство в Європейському Союзі. 23 червня 2022 року Європейська Рада надала Україні статус кандидата на вступ до ЄС, а разом із ним — список із семи рекомендацій, які Київ має виконати для переходу на наступний етап. 8 листопада 2023 року Європейська комісія оприлюднила звіт з оцінкою прогресу України та рекомендувала розпочати переговори про вступ до ЄС, що є передостаннім етапом перед приєднанням до Євросоюзу. Рамки переговорів мають ухвалити в березні 2024 року.

Шлях до НАТО

30 вересня 2022 року Україна подала заявку на пришвидшений вступ до Північноатлантичного альянсу на тлі широкомасштабної агресії Росії. У спільних деклараціях та заявах українське прагнення до членства в Альянсі підтримало вже 25 країн — членів НАТО. 11 липня 2023 року на саміті НАТО у Вільнюсі ухвалили рішення щодо України як країни, яка стане членом Альянсу без ПДЧ.