У листопаді 2013 року підтримка Путіна перебувала на позначці 61 відсотка,
після анексії Криму, за даними Левада-Центру, вона стрімко піднялася до 89 відсотків і якийсь час залишалася такою. Зважаючи на це, багато російських експертів і журналістів говорили про кримський чи путінський консенсус: оскільки, за різними опитуваннями, майже 90 відсотків громадян підтримали «воссоединение», ця більшість співвідноситься з тими, хто вітає загальний політичний курс країни – ось така логіка.
Таким собі клеєм для консолідації слугувала, відповідно, пропагандистська формула
обложеної фортеці: Росія, згідно з федеральними медіа, оточена русофобами, які прагнуть поставити країну на коліна за допомогою санкцій. Також всередині обложеної фортеці Росії є вороже налаштовані люди, так звані іноземні агенти.
Багато експертів вважають, що конструювання образу ворога має відволікати від внутрішніх проблем і через «небезпеки» витворює конститутивного Іншого – який посилює єдність і об'єднує народ навколо президента. Проте з літа 2018 року опитування показали спад ресентиментів щодо Заходу. Багатьом спостерігачам це дало підстави говорити про розсипання кримського консенсусу.
Антон Гіммельшпах