Безславні підривники. Історія двох підозрюваних у справі Шеремета — і цілої кримінальної системи. Частина 1

У справі про вбивство журналіста Павла Шеремета є двоє непростих людей, про яких громадськості мало що відомо, хоча в МВС їх називають співучасниками злочину. Це Інна та Владислав Грищенко. Журналісти Заборони разом з незалежним журналістом Леонідом Рагозіним провели розслідування і з’ясували, що вони — частина мережі, яка пов’язує кримінал із силовими структурами та вищим керівництвом України. Хто ці люди і як вони опинилися в справі про вбивство Павла Шеремета — читайте в нашому розслідуванні.

Понад рік минув з моменту затримання підозрюваних у вбивстві журналіста Павла Шеремета, але ясності з їхньою роллю і ступенем причетності до нього немає й досі. На лаві підсудних перебувають заарештовані в грудні 2019 року волонтери АТО Яна Дугарь, Андрій Антоненко і Юлія Кузьменко. Антоненко весь цей час перебуває в СІЗО, решта — під домашнім арештом.

«Ми вважаємо їх тільки виконавцями, яких надихали їхні куратори», — говорив про них заступник міністра внутрішніх справ Антон Геращенко в інтерв’ю РБК-Україна.

Слідчі також назвали підозрюваними Інну і Владислава Грищенків, хоча формально підозру їм ніхто не оголосив і досі. Начальник кримінальної поліції Євген Коваль заявив, що всі п’ятеро є виконавцями вбивства Шеремета. А Геращенко сказав, що мовчання пари Грищенко заважає слідчим вийти на ймовірних «кураторів».

«Ми ж не працюємо за такими методами, як в Кагарлику [йдеться про широко відомий інцидент із тортурами в відділенні поліції]. Якби працювали так, то «Пума» і «Буча» давно би все розповіли», — сказав Геращенко.

«Буча» з Бучі, «Пума» з СІЗО

«Пума» — це позивний Інни Грищенко, а «Буча» — її чоловіка Владислава Грищенка. Своє прізвисько він отримав в Бучанській колонії. До січня 2014 року Інна Грищенко працювала в Бучанській колонії і Лук’янівському СІЗО, а після звільнення пішла воювати на фронт. Замість офіційних збройних сил вона обрала незареєстрований добровольчий український корпус (ДУК) «Правий сектор».

«Справа в тому, що розуміючи на той момент стан нашої армії, йти туди я однозначно не хотіла, — пояснює «Пума» в інтерв’ю Забороні. — Потрібна була свобода дій. Ставлення в ДУК «Правий сектор» було абсолютно нормальним. Там було дивно, але [було] дуже багато колишніх правоохоронців. Були й опера, і слідаки, і СБУшники, які мали спеціальні знання».

На відміну від інших ніколи не помічених в криміналі підозрюваних, чоловік Інни Влад Грищенко — не лише п’ять разів судимий за тяжкі злочини рецидивіст, а й фахівець з вибухівки, який не приховує своїх навичок. Його дружина підтвердила Забороні, що він сапер. Саме від вибуху бомби, встановленої в автомобілі, загинув Павло Шеремет.

Випадок в Петропавлівці

Влад Грищенко — професійний кілер. Він сам зізнавався в цьому в жовтні 2017-го в сюжеті на ICTV, присвяченому найгучнішій його справі, що розгорталася в той же період, що і вбивство Шеремета.

Згідно з офіційною, оприлюдненою поліцією версією, в червні 2016 року до Грищенка звернувся фермер із Дніпропетровської області Петро Геник. Він запропонував 30 тисяч доларів за вбивство іншого фермера, Володимира Зоренка (щоправда, в сюжеті Зоренко говорить про 40 тисяч). Грищенко тоді значився сапером у 95-й аеромобільній бригаді ЗСУ і перебував в розташуванні частини в Славкурорті (Донецька область). За словами його дружини Інни, замість того, щоби виконати замовлення, Влад Грищенко повідомив про це контррозвіднику в частині і, узгодивши це з ним, здав замовника. Це підтверджує Забороні і сам «Буча». Він каже, що співробітник контррозвідки передав інформацію в поліцію.

Щоби спіймати замовника на гарячому, поліціянти вирішили руками «Бучі» інсценувати вбивство Зоренка. В середині липня поліція встановила на його автомобіль прослуховування, а на самого Грищенка — приховану камеру, щоби він фіксував перемовини з замовником. В середині серпня 2016-го інсценування відбулося і Влад Грищенко відправив замовнику фотографію нібито вбитої жертви. На початку вересня імовірний замовник Петро Геник був заарештований в Івано-Франківській області й поліція відзвітувала про успішно проведену операцію.

За словами Інни Грищенко, вони досі підтримують добрі відносини з фермером, вбивство якого було інсценовано. В інтерв’ю Забороні вона повідомила, що святкувала у нього Новий рік і що той «кожні два тижні відправляє передачку [«Бучі»] в СІЗО».

В інтерв’ю Забороні Зоренко розповів, що познайомився з Петром Геником в Петропавлівці в банку, який видавав кредити під сільськогосподарські проекти. Банк запропонував його фермерові як поручителя по кредиту. «А він взяв за мету відібрати господарство», — каже Зоренко. З Владиславом Грищенком, який здав замовника, він познайомився набагато пізніше: в інсценуванні вбивства той не брав участі. Фермер каже, що вперше вони побачилися вже після того, як поліція розслідувала справу, заведену проти Геника.

«Пума» тут i «Пума» там

Історія з інсценуванням вбивства фермера здебільшого підтверджується білінгами (звітами про дзвінки, інтернет-дані й інші мобільні з’єднання, які мобільні оператори надають за запитом правоохоронних органів) телефонних переговорів подружжя Грищенків, які є в справі Шеремета. Впродовж усього літа 2016-го подружжя активно спілкувалося з дніпропетровськими слідчими і прокурорами: оперативником Дмитром Патрелюком, начальником відділу карного розшуку Дніпропетровської області Дмитром Лагутенковим і його замом Сергієм Юркевичем. Період найвищої активності спілкування між «Бучею» і Патрелюком припадає на дні, що передували загибелі Павла Шеремета (його вбили 20 липня), хоча саме інсценування відбудеться тільки через місяць.

Білінги також показують, що до моменту вбивства журналіста подружжя Грищенків перебувало далеко за межами Києва. Наприклад, телефон «Пуми» визначався в Петропавлівці — селі Дніпропетровської області, де зареєстровані компанії ймовірного замовника вбивства фермера Зоренка — Петра Геника. У тому ж районі був і телефон «Бучі». Але цікаво те, що, згідно з тим ж білінгами, з другої половини 19-го до полудня 20 липня (тобто в період закладки бомби і підриву автівки Павла Шеремета) телефони подружжя були неактивні: не було ні дзвінків, ні інтернет-трафіку. Оскільки дорога з Петропавлівки до центру Києва займає приблизно 9 годин, то теоретично цього часу могло — щоправда, впритул — вистачити на те, щоби з’їздити до Києва машиною і повернутися назад.

Незважаючи на чіткі дані білінгів, Інна Грищенко заперечує, що була в Петропавлівці в зазначені дні. Вона повідомила Забороні, що з 19 до 20 липня «перебувала або в лікарні, або вдома». У той момент вона жила в комунальній квартирі на вул. Курській, 5 в Києві. Влад Грищенко стверджує, що з 19 до 20 липня перебував у своїй військовій частині в Славкурорті. Його дружина каже, що він був «або на передку в Авдіївці, або вдома в Києві». Але це теж неправда: 19 липня його телефон визначається в Петропавлівці, а 20-го — в 18 кілометрах від неї, в Первомайському. «Буча» перебував в районі Петропавлівки, судячи з білінгу, два тижні з 10 до 21 липня (в цей день він поїхав до Києва). А в розташуванні частини його, згідно білінгах, загалом не було цілий місяць: з початку липня до початку серпня.

Білінги також показують, що «Пума» вирушила до Петропавлівки 14 липня і поїхала звідти разом з чоловіком 21-го. У ці ж дні вона розмовляла по телефону з оперативником Патрелюком.

Петропавлівка могла би стати алібі для пари в справі Шеремета, проте «Пума» кілька разів повторила, що не тільки не була там в зазначений період, а й не мала відношення до інсценування вбивства фермера Зоренка.

Загадкова квартира

Історія з фіктивним вбивством фермера мала дивне продовження. «Замовника» Геника в суді практично відразу відпустили на свободу за відсутністю доказів. Заборона зв’язалася з колишнім опером Патрелюком, який вів справу, однак той відмовився від коментарів, пославшись на підписку про нерозголошення. Інна Грищенко пояснює це так:

«Це Дніпропетровщина. Там все дуже пов’язано з фермерами, з наріківським бізнесом [Нарік — дніпровський кримінальний авторитет Олександр Петровський], з тими, хто цей замовник, там дуже великі гроші і все так заплутано, шо капець».

Через рік після інсценованого вбивства київську квартиру подружжя Грищенків обстріляли. У телевізійному інтерв’ю про це «Буча» пов’язав напад зі справою про замовне вбивство фермера Зоренка і назвав ім’я того, хто стріляв. Ним, на думку Грищенка, був Ярослав Тарасенко — людина, обвинувачена в замовному вбивстві російського депутата Дениса Вороненкова в березні 2017 року. Тарасенко був главою «Правого сектора» в Павлограді — найближчому місті до місця проживання і замовника, і жертви вбивства, що нібито планувалося.

Обстріляну квартиру на бульварі Перова подружжя купило в тому ж 2017 році — через рік після інсценування. У розмові з адвокатом, який представляв її інтереси в перший час після арешту, вона сказала, що квартира була придбана в тому числі й на гроші, отримані від фермера Зоренка в подяку за його чудесний порятунок. У розмові з Забороною Зоренко сказав, що ніяких грошей за порятунок Грищенку не давав, а лише передавав продукти «Бучі» в СІЗО вже після його арешту в 2019-му.

Сама Інна Грищенко в інтерв’ю Забороні заявила, що квартира була виділена їй Київською мерією як інваліду і військовій. Не кожен інвалід і військовий в Україні може похвалитися подібною щедрістю влади.

Вибухонебезпечне місто Косів

У вересні 2019-го Владислава Грищенка звинуватили в реальному, а не інсценованому замаху на вбивство. За дивним збігом обставин справа відбувалася в липні 2018 року в Косові — маленькому містечку в Івано-Франківській області, звідки родом «замовник» дніпровського вбивства Петро Геник і де він ховався від правосуддя, як підтвердила Забороні Інна Грищенко.

За офіційною версією поліції, троє громадян — сім’я Грищенків і їхній друг Іван Вакуленко на прізвисько «Пістолет» — підклали під автомобіль місцевого підприємця Михайла Чекурака бомбу. У ній було 5 кілограм у тротиловому еквіваленті — вибухівка такої потужності може рознести багатоповерховий будинок. Бомба відвалилася й не вибухнула — підприємець повідомив про це в правоохоронні органи. Слідчі побачили в цьому замаху почерк, знайомий їм зі справи Шеремета.

«За висновками експертизи, було використано саморобний вибуховий пристрій, майже ідентичний тому, що підірвав машину з Шереметом, — сказав на брифінгу начальник кримінальної поліції Євген Коваль. — Підкреслюю: майже ідентичний. Вся конструкція саморобної вибухівки, зокрема спосіб кріплення за допомогою неодімових магнітів, був абсолютно схожий».

Поліція назвала замовником замаху на Чекурака Василя Шкондеюка — косівського підприємця, відомого тим, що його компанії виконували держзамовлення на будівництво об’єктів Міноборони України. Це досить впливова в регіоні людина: колишній депутат косівської міськради, він на короткій нозі з мерами, генералами й топчиновниками. Михайло Чекурак же вважався кримінальним авторитетом в Косові і в 2018-му підозрювався в тому, що замовив підрив ресторану колишньої тещі задля помсти колишній дружині, але звільнився з-під арешту під невелику заставу. На початку 2020 року Чекурак помер за загадкових обставин від зупинки серця.

І Шкондеюк, і Інна Грищенко в розмові з Забороною визнали, що і «Буча», і Іван Вакуленко були в Косові в момент, коли на машині Чекурака виявили вибухівку. Але вони стверджують, що Вакуленко перебував на базі відпочинку Шкондеюка «Байка», а «Буча» тільки підвіз туди друга й відпочивати не залишився.

«Буча» стверджує, що вперше побував на «Байці» взимку 2017-2018-го і особисто познайомився з косівським підприємцем тоді ж, в 2018 році. Але це неправда: білінги показують, що він був там на рік раніше — взимку 2016-2017-го. Більше того: до арешту він працював виконробом в компанії «Захiдспецбудтранс-7», яка записана на Василя Шкондеюка-старшого (батька). Ця компанія виконувала замовлення з будівництва гуртожитків для військових ЗСУ.

Адвокат «Бучі» Віталій Ковальчук вважає, що бомба на машині Михайла Чекурака — це інсценування, замовлене ним же для того, щоби відвести підозру від себе в зв’язку зі справою про вибух ресторану екстещі. А Шкондеюк в розмові з журналістом Заборони стверджував навіть, що вони з Чекураком були «приятелями».

Проте поліція оголосила, що виявила на вибухівці ДНК «Бучі» і що автомобіль, на якому нібито приїхала трійця, був узятий в оренду на ім’я Івана Вакуленка. А ще на тому ж брифінгу поліціянти розповіли, що після інсценування вбивства фермера Зоренка сімейство Грищенка займається рейдерством компаній замовника, Петра Геника, на користь Василя Шкондеюка. «Пума» сказала Забороні, що вперше чує про це.

Тривожні аудіозаписи

Під час брифінгу 12 грудня 2019-го поліція продемонструвала записи телефонних розмов Інни Грищенко. На одній з них їй подзвонив ветеран російсько-української війни і близький знайомий Іван Вакуленко на прізвисько «Пістолет». У розмові йшлося про те, що «Пістолета» викликали на допит у «справі Шеремета», що сильно його стривожило. Допит мав відбутися через чотири дні, проте за два дні до того Вакуленко був знайдений мертвим в батьківській квартирі з кулею в голові. Поліція повідомила, що він застрелився.

Чому виклик на допит щодо вбивства Павла Шеремета так стривожив покійного «Пістолета» і чому він одразу зателефонував саме Інні Грищенко? Вона не дозволила дослівно публікувати її відповідь, але пояснила, що на момент виклику на допит у «Пістолета» була низка побутових проблем, які він не міг вирішити, і повістка на допит могла стати для нього останньою краплею. Крім того, «Пума» розповіла Забороні, що до дзвінка Вакуленко «першим ділом примчав» до неї додому, щоби повідомити про виклик на допит, але потім чомусь подзвонив їй з того ж приводу знову. В опублікованих поліцією записах розмови з «Бучею» вона каже йому, що вважає, що Вакуленко застрелився. Тепер, в розмові з Забороною, вона каже протилежне: що йому «допомогли».

Інна Грищенко називає опубліковані поліцією аудіозаписи змонтованими і не погоджується з тим, що вона або «Пістолет» мали якийсь стосунок до вбивства Павла Шеремета.

Але є ще один аудіозапис, в якому згадується покійний Іван Вакуленко. Цей аудіозапис опублікував біглий чиновник з команди колишнього президента України Віктора Януковича — Андрій Портнов. Після того, як президентом став Володимир Зеленський, він повернувся в Україну і публічно виступає з антиукраїнською риторикою. Його публікаціям ми не довіряємо, тому перевірили аудіозапис. Портнов запевняє, що на аудіозаписі представлені голоси Владислава Грищенка і співробітника СБУ Андрія Омельченка. Портнов називає його працівником п’ятого управління департаменту контррозвідки СБУ, хоча у відкритому доступі таких даних про нього немає.

На записі Омельченко випитує у «Бучі», чи є у поліції щось по справі Шеремета на нього або на Інну. Владислав відповідає, що немає, але додає, що поліція щось знайшла на покійного Івана Вакуленка: «На Ваню є. Що Ваня орендував машину з трекером і телефон у нього був включений і він туди їздив», — каже на аудіозаписі голос, схожий на Владислава Грищенка. Описаний ним епізод насправді стосується замаху в Косові, а не справи Шеремета. Саме для поїздки в Косів Вакуленко взяв автомобіль в оренду, не знаючи, що в нього вбудований трекер.

Ми перевірили білінги телефона Владислава Грищенка, наявні в кримінальній справі Павла Шеремета, і знайшли дзвінки з номерів, які належать Андрію Омельченку, — а значить, така розмова дійсно могла мати місце. Зараз ці номери не відповідають.

«Буча» публічно заперечував знайомство з Омельченком. Проте і він, і «Пума» зідзвонювалися з ним періодично впродовж 2016 року. З білінгів, які є в розпорядженні редакції, видно, що Владислав Грищенко розмовляв зі співробітником СБУ 10 травня, 26 червня, 1 і 27 липня, 13 і 14 серпня і 9 вересня по кілька разів на день.

Цікаво, що Омельченко — не просто співробітник СБУ. Восени 2014 року він був у високому званні підполковника СБУ і президент України Петро Порошенко нагородив його медаллю за військову службу. У вересні 2020-го Омельченко звільнився з СБУ в званні полковника. Інна Грищенко розповіла нам, що була знайома з ним ще до Майдану «по роботі в [Лук’янівському] СІЗО», де він, на її думку, «працював на інформації в пенітенціарній системі». Відповідаючи на питання Заборони, Інна Грищенко допустила, що її чоловік міг спілкуватися з Омельченком в цей період, але додала, що той познайомився з цим співробітником СБУ без її участі

СБУ вже фігурувала в розслідуваннях у справі Шеремета. Спочатку колеги з агентства журналістських розслідувань «Слiдство.Інфо» з’ясували, що колишній (а за деякими даними — не колишній) спецпризначенець «Альфа» СБУ здійснював спостереження біля будинку журналіста напередодні вбивства. Саме в цей час, близько опівночі, невідомий чоловік крутився біля машини журналіста. Пізніше були опубліковані скриншоти листування колишньої представниці батальйону «Донбас» Василини Мазурчук (подруги фігурантки справи Шеремета Юлії Кузьменко) з прессекретарем МВС Артемом Шевченком, в якому він звинувачував у вбивстві контррозвідку СБУ. У розмові з Забороною Шевченко сказав, що автентичність скриншота не доведена. Однак ми отримали підтвердження від співрозмовниці Шевченка і переконані в автентичності листування.

Цікава і природа прослуховування. На сьогоднішній день прослуховувати громадян може тільки СБУ. Саме ця спецслужба, пояснює заступниця виконавчого директора Центру протидії корупції Олена Щербань, контролює відповідне обладнання, хоча за новими законами таке право було надане і Національному антикорупційному бюро, і Державному бюро розслідувань, і поліції.

«Всупереч волі законодавця, СБУ не бажає втрачати свій вплив і ексклюзивні права та блокує реалізацію цього права іншими органами — не дає фактичного доступу і не змінює своїх нормативних документів, — каже Щербань. — Причина блокування проста й очевидна: служба бажає контролювати і знати, кого прослуховують інші правоохоронці. У ЗМІ неодноразово з’являлася інформація про те, що в СБУ часто фактично торгують цією інформацією. До того ж так спецслужбісти захищають і себе самих, адже мають можливість контролювати і прослуховування за ними ж».

Якщо у вас є матеріали, якими ви хочете поділитися з нашою розслідувальною групою, або залишити непублічний відгук,
пишіть нам сюди.