Праворадикали потрапили до Громадської ради при Міністерстві ветеранів України. Заборона розповідає, хто саме, та чому це проблема

Цього року до Громадської ради при Міністерстві у справах ветеранів України потрапили представники агресивних ультраправих формувань. Вони обиралися під дискримінаційними лозунгами, а своїми «ідейними ворогами» вважають представників ЛГБТ-спільноти і прихильників декриміналізації медичного канабісу. Журналіст Заборони Самуїл Проскуряков розповідає, як попри антидискримінаційні закони праворадикали отримали доступ до державних ресурсів. 

Громадська рада при Міністерстві у справах ветеранів — наглядовий і дорадчий орган. Він складається з 35 членів, яких обирають через онлайн-голосування. Рада може подавати Міністерству проєкти нормативно-правових актів, пропозиції, висновки, аналітичні матеріали із питань формування та реалізації державної політики. Рішення Громадської ради мають рекомендаційний характер, але їх обов’язково має розглядати Мінвет.

Нові вибори до Громадської ради стартували 9 і завершилися 12 березня 2021 року. Аби увійти туди, свої зусилля об’єднали дев’ять ультраправих організацій. Вони створили ініціативу «Праві ветерани», до якої увійшли члени організацій «Свобода», «Сокіл», «Традиція і порядок», «Суспільство майбутнього», «Національний спротив», «Невідомий патріот» «Правий сектор», «Карпатська Січ» та «Лицарі міста».

«Солдати — не збоченці! Ветерани — не грантососки! Громадська рада — не збіговисько дегенератів!», — передвиборче гасло «Правих ветеранів». Їхні «ідейні вороги» — представники ЛГБТ-спільноти та прихильники декриміналізації медичного канабісу. Так, у своєму агітаційному ролику «Праві ветерани» прирівняли гомосексуалів до педофілів і навіть імітували статевий акт із лялькою.

«Водночас наші ідейні вороги, яких на війні було менше, ніж пальців на руці, активно лізуть у ветеранське середовище, — йдеться у заяві ініціативи «Праві ветерани». — Створюють неіснуючі ЛГБТ-батальйони [ідеться про анонсований у березні ЛГБТ-френдлі підрозділ у складі ЗСУ], пишуть «ветерани за канабіс» та іншу дичину. Ми мусимо зіпсувати їм це свято життя».

Кандидати

Список кандидатів від «Правих ветеранів» складався з 11 чоловіків. Всі пройшли до Громадської ради при Міністерстві у справах ветеранів. Серед них, зокрема, члени ультраправої екстремістської організації «С14» Євген Карась, Олександр Войтко та Андрій Медведько. Останній є фігурантом справи про вбивство колишнього шеф-редактора газети «Сегодня» і письменника з проросійськими поглядами Олеся Бузини.

Сама ж «С14», за словами її лідера Карася, займається «дрібним хуліганством»: організація розпочала серію ромських погромів 2018 року, здійснивши напад на тимчасове ромське поселення на Лисій Горі у Києві. Кульмінацією цих погромів стало вбивство 23-річного Давида Попа  групою молодиків з угруповання «Твереза і зла молодь» на Львівщині 23 червня 2019 року. Про роль «С14» у серії погромів писала навіть відома британська газета The Guardian, а правозахисні організації, зокрема Freedom House, вважають «С14»,  «Традицію і порядок» та «Карпатську Січ» екстремістськими ультраправими організаціями та «загрозою українській демократії».

Від ультраправої організації «Сокіл» пройшли двоє кандидатів. Сергій Крайняк проходить у справі про вбивства чотирьох нацгвардійців під стінами Верховної Ради 31 серпня 2015 року. За даними слідства, бойову гранату нібито кинув його товариш Ігор Гуменюк, а Крайняк у цей момент начебто жбурнув димову шашку, щоби відвернути увагу. Інший кандидат — ексдепутат Київської міської ради Володимир Назаренко, керівник київського міського осередку «Сокіл». Напередодні президентських виборів Назаренко нібито побив киянина, який зірвав рекламу тодішнього кандидата від націоналістів Руслана Кошулинського без вихідних даних.

Також у списку «Правих ветеранів» Євген Строкань — голова організації «Невідомий патріот», в офісі якої поліція знайшла портрет Гітлера та свастику на стінах. У 2020 році шістьох учасників «Маршу жінок» побили праворадикали. Один із постраждалих стверджував, що впізнав серед нападників дружину Євгена Строканя Віту Заверуху, яка є членкинею «Невідомого патріота». За рік до цього представники організації зірвали дискусію про ромські погроми у Києві.

Праворадикали не вперше претендують на доступ до ресурсів держави. У 2019 році журналісти Bellingcat опублікували статтю, де торкнулися теми зв’язків окремих ветеранських ініціатив з ультраправими рухами та висловили припущення, що ті мають значний вплив на український уряд, зокрема, Міністерство ветеранів, отримують від них фінансування і публічну підтримку. Розслідувачі, зокрема, вказували, що пов’язана із праворадикальним «азовським рухом» коаліція «Рух ветеранів України» отримала 34 із 35 місць у попередній Громадській раді. 

«Ідейні вороги» правих ветеранів

Головними опонентами «Праві ветерани» вважають кандидатів від «Демократичної сокири» та об’єднання ЛГБТ-військових. Поки невідомо, як саме вони будуть із ними боротися. Але до Ради дійсно пройшли люди, які підтримують легалізацію медичного канабісу. Зокрема, Аліна Приймак, яка очолює громадську організацію «Ветерани за медичний канабіс». Вона просуває ідею легалізації конопель для лікування посттравматичного стресового розладу. Також Аліна — ветеранка російсько-української війни, яка в цьому році висувалася до Громадської ради під 35-м номером списку, за який агітувала «Демсокира». Приймак каже, що ніхто з ініціативи «Праві ветерани» не намагався вийти на контакт із нею, щоб обговорити питання медичного канабісу, і «судячи з усього, не заглиблювався в цю тему». 

Що стосується ЛГБТ-підрозділу, то мова йде про новину, яка з’явилася на початку березня. У фейсбуці анонсували, що в Збройних силах України з’явиться ЛГБТ-френдлі підрозділ. Контракт можуть підписати усі охочі, зокрема і дружні до ЛГБТ-спільноти гетеросексуали. Особистість охочих вступити в частину ЗСУ й сам підрозділ залишатимуться в таємниці. Взвод буде виконувати завдання безпосередньо на лінії зіткнення. Перед службою кожен боєць пройде співбесіду з командиром, отримає вишкіл і державну сертифікацію.

Історію активно обговорювали в соцмережах: частина людей підтримала ініціативу, інша — осудила, а Гентштаб заявив, що створення такого підрозділу не планується. 

Створив це об’єднання колишній доброволець батальйону «Донбас» Віктор Пилипенко. Він перший зробив публічний камінг-аут у червні 2018 року. Пилипенко каже,  що до Громадської ради при Міністерстві у справах ветеранів ніхто не висувався від об’єднання ЛГБТ-військових і ветеранів.

Водночас у списку кандидатів до Громадської ради, за яких агітує «Демсокира», також є члени ультраправих угруповань. Зокрема, представники «азовського руху» Ігор Бобер, Євген Даценко та Дмитро Дорошенко. 

Військовий капелан Ігор Плохой сказав Забороні, що доєднався до ініціативи «Праві ветерани» в останній момент. Він поділяє не всі «світоглядні моменти» об’єднання, але відмовився уточнити розбіжності. Каже, що на фронті працював із представниками правого середовища і доєднався до ініціативи переважно через це.  

Капелан стверджує, що не проти легалізації медичної марихуани і розширення асортименту знеболювальних препаратів. Проблема, на його думку, криється в тому, що автори відповідних законопроєктів перш за все переслідують комерційні цілі, що не пов’язані з допомогою хворим. 

«Ми знаємо, для кого будуть вирощувати [коноплі]. Тому що в деяких країнах, наприклад, взагалі легалізували вживання конопель не лише у медичних цілях. Тобто йдеться про бізнесовий проєкт. Поганий він чи добрий, але коли в бізнес-проєкти починають втягувати ветеранів, використовувати теми болю, медицини, — у мене це викликає відразу, бо я бачу цю фальш», — пояснив Плохой. 

ЛГБТ-підрозділ — це провокація проти української армії, каже Плохой. Гомосексуальність вважає гріхом. Ми нагадали, що серед українських ветеранів є відкриті геї: 

«У нас є ветерани, які є відкритими наркоманами. Знаю багатьох особисто, бо я капелан, я цим займаюся. Будемо створювати батальйон наркоманів? Для мене як християнина що то є гріхом, що це», — відповів Плохой. 

Також Заборона спробувала поговорити із кандидатом від «Правих ветеранів» Володимиром Назаренком. Він направив нас до депутата Київської міської ради від «Свободи» Руслана Андрійка, але той відмовився спілкуватися з нами, як і Андрій Шиян. Ще ми намагалися зв’язатися із Євгеном Карасем та Ігорем Марчуком — без успіху. 

Антидискримінація не працює

Заборона вже розповідала, як ветеранський статус надає соціальні ліфти, додає авторитетності в очах аудиторії, підвищує соціальний рейтинг. Українські ультраправі активно спекулюють на соціальному капіталі ветеранського руху, конвертують його у власний політичний капітал і експлуатують державні ресурси. У 2020 році різні організації-сателіти праворадикального угруповання «С14», зокрема «Спілка ветеранів війни з Росією», отримали від Мінветеранів 1 мільйон 310 тисяч гривень на реабілітаційні ветеранські проєкти. У Мінветеранів пояснювали Забороні, що надання статусу учасника бойових дій залежить виключно від наявності документів, які підтверджують, що ця особа дійсно воювала. Тобто статус не залежить від поведінки на мирній території, чим радикали активно користуються. 

Антидискримінаційні закони діють в Україні вже вісім років. Втім, проблема дискримінації залишається актуальною. У Положенні про Громадську раду при Міністерстві у справах ветеранів вказано, що у своїй діяльності Громадська рада керується Конституцією та законами України. Від членів ради вимагають «дотримуватися вимог чинного законодавства, ділового етикету, норм етики та моралі». Заборона надіслала Міністерству ветеранів запит, щоби дізнатися, як до Громадської ради змогли потрапити люди із дискримінаційною програмою. Редакція поки не отримала відповіді.

Дослідниця ультраправих рухів Ганна Гриценко пояснила: попри те, що цінності рівності задекларовані у Конституції України та інших нормативних документах, у реальності поки не можна говорити про те, що службовці і суспільство повною мірою їх поділяють і наслідують. 

Експерт з ультраправих рухів В’ячеслав Ліхачов бачить вихід у просвітництві. Саме існування об’єднання ЛГБТ-ветеранів і його видимість — чудовий спосіб донести ідеї терпимості до суспільства, а співпраця з міжнародною спільнотою формує позитивний тиск на владу.