Читаєте зараз
Прокуратура України погодила видачу антипутінського активіста Росії — відтоді він зник. Що відбувається?

Прокуратура України погодила видачу антипутінського активіста Росії — відтоді він зник. Що відбувається?

Anastasiya Oprishchenko
Прокуратура України погодила видачу антипутінського активіста Росії — відтоді він зник. Що відбувається?

Російський активіст і громадянин Ізраїлю Андрій Тарасов (Луганін) зник з Харківського СІЗО 8 лютого 2022 року після того, як Офіс генерального прокурора України дав дозвіл на його екстрадицію до Росії. Журналістка Заборони поспілкувалася з його адвокатом та з’ясувала, чому ця екстрадиція незаконна і що це означає для шукачів притулку в Україні.


У вересні 2017-го російського активіста Андрія Тарасова (Луганіна) затримали в Санкт-Петербурзі та доставили до відділку працівники поліції. Там йому повідомили, що його обвинувачують у хуліганстві й під тортурами змусили підписати згоду з обвинуваченнями. В чому конкретно його звинувачували, Тарасов не знає йому не надали ані адвоката, ані копії документів. Приводом для затримання, на думку активіста, могла стати його відкрита позиція проти збройної агресії Росії в Україні та активна участь у мітингах і мирних акціях у Санкт-Петербурзі у 2016–2017 роках.

За даними українського адвоката Олексія Скорбача, у відділку поліції його підзахисного змусили підписати «найм’якший» пункт «а» частини 1 статті 213 Кримінального кодексу РФ хуліганство.

«Йому повідомили, що нібито він з невідомою зброєю або предметом, схожим на зброю, стріляв по машині в центрі Петербурга, але я розглядав цю справу, і жодних фото чи документів, що визначали б, що це за зброя, не було, пояснює адвокат. — Тобто за чотири роки не було проведено жодної експертизи».

Після цього інциденту Андрій, хвилюючись за свою безпеку, виїхав до Литви. Там він працював, одружився з українкою та змінив своє прізвище Луганін на прізвище дружини Тарасов. З новими документами він спокійно виїжджав за кордон та повертався. Скорбач пояснює, що після інциденту у відділку в Росії для Тарасова не було встановлено жодного запобіжного заходу або обмежень на пересування країною чи зміну місця проживання. Тож активіст у листопаді 2017 року отримав громадянство Ізраїлю. Ізраїль, за словами адвоката, дуже суворо перевіряє відомості про судимість претендентів.

«Якби Тарасов мав документи про судимість чи кримінальний злочин, він не отримав би громадянство», — підкреслює юрист.

Що сталося?

У серпні 2021 року Тарасов прилетів в Україну до дружини і був затриманий прикордонниками аеропорту «Бориспіль» як «особа, що перебуває у міжнародному розшуку за хуліганство, вчинене на території РФ». Тарасова взяли під тимчасовий арешт, і прокуратура через суд погодила його видачу.

За словами адвоката Олексія Скорбача, тотожний закон про хуліганство в Україні не передбачає позбавлення волі, а екстрадиція можлива тільки за умови, якщо за законом України хоча б за один зі злочинів, у зв’язку з якими запитується видача, передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк не менше одного року. В запиті на видачу, що надіслала російська сторона після затримання Тарасова, Росія взагалі посилалася на положення, якого немає в її кримінальному кодексі — пункт «а» частини 2 статті 213 КК РФ.

«Будь-які пункти «а», «б», «в» у частині 2 статті 213 КК РФ відсутні. Але замість того, аби уточнити звинувачення, українська прокуратура вказала цю статтю як вірну. Грубо кажучи, відбулась підробка документів, тому що українська прокуратура посилається на документ, якого не існує», зазначає Скорбач.

Чому екстрадиція незаконна?

Українські правоохоронці та прокуратура здійснили кілька порушень, пояснює адвокат. З його слів, українська прокуратура перекваліфікувала злочин Андрія Тарасова з хуліганства на інший відповідник в Кримінальному кодексі України на частину 4 статті 296 КК України (хуліганство зі зброєю). Але, відповідно до Кримінально-процесуального кодексу України, ніхто не має права змінювати кваліфікацію злочину та втручатися в російське слідство, підкреслює Скорбач.

Окрім цього, вважає Скорбач, Україна порушила і міжнародні норми, зокрема статтю 3 Європейської конвенції про видачу правопорушників, яка забороняє видавати тих, хто вчинив політичне правопорушення. Протягом утримання у СІЗО Тарасов кілька разів намагався отримати статус політичного біженця в Міграційній службі України. За законом людина, що отримала статус біженця, не може бути примусово видана іншій державі.

Першу заяву про отримання статусу біженця Андрій, за словами його адвоката, написав ще восени 2021-го. Але у лютому 2022 року все ще було невідомо, чи підтвердили її. Для підтвердження наданої Тарасовим інформації з Міграційної служби до СІЗО мав прийти співробітник. Дозвіл на зустріч видала прокуратура Київської області. Але адміністрація СІЗО відмовилася приймати представника Міграційної служби — і того ж дня, 2 лютого, Тарасова вивезли з СІЗО в невідомому напрямку.

В день, коли Тарасова вивезли з СІЗО, Олексій Скорбач подав заяву до Європейського суду з прав людини, застосувавши правило 39 — воно забезпечує правовий захист людині у випадку, коли всі інші способи вичерпані і є загроза для її життя.

«Для застосування цього правила ЄСПЛ вимагав усі документи справи, але через те, що співробітників Міграційної служби пустили до СІЗО, важливих документів не вистачало. Ця ситуація залежала не від нас», пояснює юрист. 

У неділю, 6 лютого Скорбач дізнався, що Андрія Тарасова привезли в харківське СІЗО нібито для передачі в Росію. Того ж дня туди прибули представники омбудсмена та активісти, які допомогли зареєструвати другу заяву Тарасова на отримання статусу біженця в Україні. Цього разу він зміг передати її через адміністрацію СІЗО до Харківської міграційної служби. Тільки після цього Європейський суд з прав людини задовольнив позов Олексія та надіслав документи про заборону видачі Тарасова. 

8 лютого адвокат дізнався, що активіст зник і його не можуть знайти. 

Журналісти Заборони зателефонували в харківське СІЗО, аби дізнатися, чи дійсно Андрій перебував там. У СІЗО відповіли, що не знають, кого до них привозять, і «не мають відповідної картотеки».

«Скоріш за все, Андрія з Харкова видали до РФ. Але у який спосіб це сталося, я не знаю», каже адвокат.

Чи варто хвилюватися іншим біженцям

З 2014 до 2019 року Україна отримала 323 запити на екстрадицію, на підставі яких видала 118 осіб. В Росію, за інформацією ГПУ, у 2018 році Україна екстрадувала шістьох людей, а у 2019-му — сімох.

Так само як і Андрія Тарасова, у 2018 році Україна екстрадувала до РФ уродженця Північної Осетії Тимура Тумгоєва. Українська прикордонна служба затримала його в аеропорту Харкова. Тумгоєва затримали нібито через прострочену довідку прохача притулку. Однак Тумгоєв просив про притулок ще кілька разів до затримання.

У Росії Тумгоєва обвинувачували в участі в «Ісламській державі», яка визнана у РФ терористичною організацією. Натомість в Україні він був членом добровольчого батальйону імені шейха Мансура на Донбасі. Командир добробату Муслім Чеберлоєвський запевняв, що Тумгоєв перебував на передовій в АТО з 2017 року, а в Україні з 2018 року заборонено екстрадицію до Росії учасників війни на Донбасі. Проте генпрокурор Юрій Луценко не визнав цього та зазначив, що іноземні громадяни мають брати участь у війні лише на контрактній основі. Тимур Тумгоєв такого контракту, за свідченням колишнього генпрокурора, не мав.

Україна, за словами адвоката Олексія Скорбача, попри війну, залишається однією з небагатьох країн, яка видає в Росію політичних опонентів кремлівського режиму.

«Таке відбувається ще тільки в Білорусі», — підкреслює адвокат.

Заборона звернулася за коментарями до всіх компетентних органів, що мають стосунок до цієї ситуації, але на момент виходу матеріалу ніхто не надав жодних коментарів.

Після зникнення Андрія, адвокат Олексій Скорбач написав запит до офісу генерального прокурора, аби зрозуміти куди зник активіст. 22 лютого Олексій отримав відповідь – 7 лютого, за рішенням Офісу Генерального прокурора Андрія Тарасова екстрадували в Росію. Незважаючи на те, що ЄСПЛ заборонив видачу Тарасова.

Сподобався матеріал?

Підтримай Заборону на Patreon, щоб ми могли випускати ще більше цікавих історій

Нагору