Україна у 2022 році: що змінилося через війну і як це вплине на країну в перспективі. Редакція Заборони підбила підсумки року

2022-й став найтрагічнішим роком в історії незалежної України — і водночас найбільш продуктивним: війна прискорила процеси, які, ймовірно, країна не могла б запустити у мирний час і через десятиліття. Редакція Заборони підбила підсумки року: як він зміцнив ЗСУ та наблизив їх до НАТО, чи рухається країна до ЄС, що тепер західний світ знає про нас та чому більше не питатиме: «Ukraine? Near Russia?»

Захист

Цей рік кардинально змінив українську армію

Україна активно переходить на західне озброєння, хоча за мирних часів подібний процес був майже недосяжний. 

В Україну були поставлені найтехнологічніші системи залпового вогню: Himars, M270 MLRS та її модифікована версія Mars II. Прохання до НАТО закрити небо змінилося на альтернативу: «Ми самі закриємо його ППО». Україна отримала надефективні системи Iris-T, а США вже оголосили про передачу Patriot — одної з найкращих розробок у сфері протиракетної оборони. До того ж українські повітряні сили навчилися збивати від 70 до 90 % російських ракет та дронів-камікадзе.

До повномасштабної війни в України були лише артилерійські установки на 152 міліметри, що значно поступаються у характеристиках західним зразкам, але ЗСУ отримало шведську шестиколісну САУ Archer, німецьку САУ Panzerhaubitze 2000, польську самохідну гаубицю AHS Krab, французьку колісну артилерійську установку CAESAR — все на 155 міліметрів. Крім того, секретар РНБО Олексій Данілов оголосив, що український оборонпром вже може виготовляти власні 155-міліметрові снаряди — в той час як Росія відчуває снарядний голод.

Сучасна війна (або війна четвертого покоління) продемонструвала, що майбутнє за постлюдським озброєнням — апаратами, які не потребують пілотів. Україна отримала не тільки бойові безпілотники, але й новітні морські дрони — один з таких потопив флагман №2 російського флоту. І навчатися стратегій і тактик ведення війни четвертого покоління українським захисникам пропонують найкращі армії світу — від Британії і США до Франції і Нідерландів, які навчають ЗСУ практик, стандартизованих НАТО.

Також цей рік продемонстрував прогрес українського оборонно-промислового комплексу. Крейсер «Москва» затонув у Чорному морі саме завдяки влучанню української ракети «Нептун», яку тільки нещодавно було поставлено на озброєння ЗСУ. Дуже ефективними український Генштаб назвав протитанкові комплекси «Стугна-П». Ще одним можливим проривом оборонпрому може стати нещодавно анонсований бойовий дрон. За словами керівника проєктів концерну «Укроборонпром» Олега Болдирєва, дрони можуть атакувати цілі кілька разів, дальність їхнього польоту становить 1000 кілометрів, а вага бойової частини — 75 кілограмів.

Європа

Україна як ніколи наблизилася до вступу в ЄС

2022 рік став часом різкого прискорення євроінтеграції України. Зміна позиції ЄС та активна робота українських дипломатів призвели до того, що 23 червня 2022 року Україна отримала статус кандидата на членство в ЄС. 

Однак цей статус був отриманий авансом — Європейський союз виставив 7 вимог, які українська влада повинна реалізувати для того, аби він зберігся. Серед них:

• реформа Конституційного суду;

• продовження судової реформи;

• антикорупція, включно з призначенням керівника САП;

• боротьба з відмиванням коштів;

• втілення антиолігархічного закону;

• узгодження аудіовізуального законодавства з європейським;

• зміна законодавства про нацменшини.

По деяких вимогах ЄС Україна дійсно просунулася та формально виконала їх, але спосіб, у який це відбувається, викликає чимало питань. До прикладу, 20 грудня Володимир Зеленський підписав Закон №7662 щодо добору кандидатур на посаду судді Конституційного суду України на конкурсних засадах. Закон просувався як необхідний для вступу у ЄС, однак при його ухваленні була проігнорована позиція Венеціанської комісії, яка вбачала там серйозні проблеми. 

При прийнятті закону «Про медіа» депутати проігнорували застереження, позицію експертів і самого медіаринку, створивши в Україні державного регулятора у вигляді Нацради, яка за новим законом може накладати санкції на ЗМІ, залишаючись політично заангажованою інституцією. Про це Заборона детально розповідала в одному з останніх матеріалів.

За цей рік Україна зробила колосальний стрибок до вступу в ЄС, але зумовлено це було героїзмом української армії та народу. Сама ж влада, як видно по останніх подіях, намагається зміцнити позиції кандидатів від президентської партії, а подолання корупції здається найбільшою проблемою, якщо згадати останні розслідування про крадіжку гуманітарної допомоги в Запоріжжі або 2 мільярдів на будівництво доріг у Дніпропетровській області. 

Права людини

Що сталося з українцями?

Цього року багато українців пережили, мабуть, найстрашніший досвід у своєму житті — такий, який не мали б переживати ніколи, якби не Росія. Окупація, полон, тортури, вбивства, зґвалтування, втрата близьких та дому — все це колективна травма, яку світу доведеться усвідомлювати ще багато десятиліть.

Міжнародні та правозахисні організації від початку повномасштабного вторгнення документують воєнні злочини, які вчиняє Росія на території України. Станом на кінець жовтня поліція відкрила близько 40 тисяч кримінальних проваджень, повʼязаних із діями російської армії. Українська Гельсінська спілка з прав людини задокументувала 27 137 випадків воєнних злочинів, з них 6 200 вбивств. В нещодавній доповіді управління Верховного комісара з прав людини ООН станом на 19 грудня зафіксовано 6 826 вбитих цивільних та 10 769 поранених.

Втім, ці цифри відрізняються від дійсної ситуації, адже доступу до окупованих територій і свідків немає. У статистику не входять всі загиблі від хаотичних обстрілів цивільних обʼєктів. Лише в Маріуполі, за підрахунками місцевих чиновників, під час наступу російської армії загинуло понад 20 тисяч містян.

Багато українців цьогоріч втратили свій дім. Проїжджаючи трасами Харківської, Донецької або Луганської областей, можна натрапити на села і міста, яких більше не існує. На відновлення підуть, мабуть, десятиліття. Проте чи зможуть мешканці зруйнованих будинків колись повернутися додому — питання із зірочкою. За словами уповноваженого з прав людини Дмитра Лубінця, за останні десять місяців через війну за кордон виїхало близько 14,5 мільйонів українців.

Однак парадоксальним чином збройна агресія Росії об’єднала українців так, як не могла об’єднати жодна політична сила всередині країни. Про це свідчить і кількість військових, яка зросла втричі після повномасштабного вторгнення, і обсяг нових волонтерських ініціатив та фондів, здебільшого створених людьми, які ніколи раніше не займалися волонтерством, і масові збори донатів на оборонні та цивільні потреби, які українці закривали за кілька днів.

Права військових

Постало питання захисту прав військовослужбовців

Військові залишалися (і залишаються) вразливою соціальною групою, чиї права переважно не враховувалися до 24 лютого. Зараз, на період воєнного стану, військовослужбовцям та співробітникам інших безпекових відомств виплачують додатково 30 тисяч щомісячно (для тих, хто безпосередньо бере участь у бойових діях, виплата збільшується до 100 тисяч). Також уряд затвердив виплати сім’ям загиблих військових та інших службовців в розмірі 15 мільйонів гривень. 

Проте є й негативні зміни в законодавстві. У цьому році закон №7251 гарантує контрактнику або призваному на військову службу лише збереження місця роботи й посади, хоча раніше також гарантувався середній заробіток на роботі, яка передувала вступу до ЗСУ. Роботодавці можуть не виплачувати зарплату тим, хто служить в армії, до моменту, поки вони не звільняться з її лав. 

За цей рік відбулася ще одна важлива зміна: щодо можливості військового піти у відпустку. Раніше відпустку можна було брати тільки за сімейними обставинами та з інших поважних причин, але 20 грудня президент України Володимир Зеленський підписав закон України про надання відпусток під час дії воєнного стану. 19 листопада набрав чинності Закон № 6104 — він передбачає соціальний та правовий захист полонених (і членів їхніх сімей), яких позбавили свободи внаслідок збройної агресії проти України. Закон спрямований на захист комбатантів, іноземців, осіб без громадянства, які проходили військову службу, і цивільних. Хоча Міністерство з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій вже розпочало виплати, підтвердити статус полоненого чи зниклого безвісти складно. Через це комбатанти, що перебувають у полоні, можуть вважатися зниклими безвісти чи взагалі мати статус дезертирів. 

Одне з найбільш етично сумнівних положень — зобов’язання військових повертатися на фронт після серйозних травм та поранень. Бійців, які не змогли повністю відновити здоров’я, можуть визнати «обмежено придатними», залишити в лавах Збройних сил та перевести до тилової частини. Однак і в такому стані бійці ризикують повернутися до зони бойових дій. Наприклад, Масі Найєм, який ще в червні втратив одне око, досі залишається військовослужбовцем (зазначимо: за власним бажанням; проте є випадки, коли військові з аналогічними травмами не хочуть повертатися на фронт). Згідно зі статтею 31 наказу Міноборони «Про військово-лікарську експертизу», втрата одного ока не є підставою для звільнення, якщо друге добре бачить. Проте суттєвим має стати голос самого військового.

Економіка

Що трапилося з українським бізнесом?

За різними оцінками, ВВП України в 2022 році скоротилося на 35–50 %, а кожне друге підприємство було закрито чи втратило можливість працювати внаслідок активних бойових дій. Згідно з дослідженням компанії Gradus, 54 % українського бізнесу працюють частково або тимчасово припинили роботу. Понад третина бізнесів (35 %) констатує зниження доходу більше, ніж наполовину, ще 23 % опитаних компаній говорять про скорочення доходів на чверть або більше. 

При цьому вже в наступному році, попри війну, 47 % бізнесів очікують зростання. Більшість компаній розраховують отримати позитивний фінансовий результат та зростання доходів у гривні. У деяких секторах економіки, як-от роздрібна торгівля в регіонах, що розташовані далеко від лінії фронту, активність у вересні майже вийшла на довоєнний рівень. Але перебої з електрикою поставили це відновлення під загрозу. Найбільше постраждали ресторани, роздрібні торговці та малі підприємства, які не мають генераторів або пріоритету щодо живлення. 

Водночас 50 % опитаних бізнесів впевнені, що активні бойові дії в Україні закінчаться до кінця наступного року, і переймаються, що в наступному році найбільшою завадою бізнесу будуть наслідки війни, високі ціни на матеріали і сировину та брак попиту. Проте 90 % підприємців вважають, що український бізнес спроможний бути конкурентним та успішним на європейських ринках, та не планують згортати свої бізнеси в Україні. Дехто навіть розширився: цього року українці зареєстрували понад 10 000 компаній у Польщі. У тому числі 9 829 компаній — після 1 березня. Це призвело до створення ініціативи Global Business for Ukraine, яка буде об’єднувати іноземний бізнес з українським, виводити останній на зовнішні ринки та інтегрувати глобальні компанії в український ринок.

Проте складнощів для українського бізнесу в наступному році можуть додати й ризики глобальної економічної кризи та стагфляції. Найближчі роки Україна буде дотаційною державою, де певний період часу головним інвестором буде саме держава. І від пріоритетів, які поставить держава, залежатиме те, як довго Україна буде виходити з кризи.

Світло 

Успіхи та проблеми енергетичної системи

На початку року українська енергетична система зробила величезний крок для власного розвитку та приєдналася до енергетичної системи ЄС. Над цим процесом українські спеціалісти працювали з 2005 року. Розпочате Росією вторгнення продемонструвало, що рух був вірним: Україна від’єдналася від російської та білоруської енергосистем. 

Початок експорту електрики до країн ЄС спричинив зростання ліквідності української енергетичної галузі, адже всередині країни неможливо вигідно продавати електрику через низькі тарифи. Проте в жовтні 2022 року Росія почала систематично обстрілювати українську енергосистему.

Наразі ситуація в українській енергосистемі залишається критичною. Тих потужностей, що вдається виробити, трансформувати та розподілити по споживачах, недостатньо для всієї країни — тому планові та аварійні відключення продовжуються. Генератори, які зараз постачаються в Україну, насамперед встановлюються на об’єкти критичної інфраструктури. 

Як зазначали експерти, проблеми з відсутністю електрики можуть супроводжувати українську енергосистему ще довго (за новими прогнозами — до літа) через продовження обстрілів та складний процес відновлення. Але очікувати, що росіянам вдасться повністю і безповоротно вимкнути світло по всій Україні, також не варто. 

Освіта

Освіта після ковіду та під час війни

COVID-19 повністю змінив організацію навчання: школа стала ще одним майданчиком для ремотопії — явища 2020 року, коли всі інституції та корпорації перейшли у віртуальні офіси, класи та лекторії. 

Через недостатній рівень диджиталізації багатьом українським школам та інститутам так і не вдалося налагодити систему комунікації з учнями та студентами. Навчальні заклади організували освітній процес так, що частину програми учні проходять у класі, а решту — онлайн. Гібридний формат виявився складним: підготовка презентацій та матеріалів занять займала набагато більше часу, а онлайн-навчання унеможливило контроль за учнями. У червні 2020 року Університетський коледж Лондона опублікував результати дослідження, яке показало, що під час карантину два мільйони британських школярів, навчаючись вдома, не слухають викладачів та займаються своїми справами. 

Після 24 лютого ситуація погіршилася: навчальні заклади або не працювали взагалі, або перейшли на дистанційну, несистемну організацію навчання. Після перехоплення воєнної ініціативи ЗСУ більшість шкіл на очній формі запровадили позмінний формат навчання (бо під час повітряних тривог бомбосховища не можуть вмістити всіх учнів одночасно). Проте у жовтні ситуація погіршилася через удари по енергетиці, а також через наявні проблеми освітнього сектору — відсутність або нестачу гаджетів для дистанційного навчання та навчання дітей з особливими освітніми потребами.

Ще одна вже окреслена майбутня проблема — витік інтелектуального активу України. Міжнародна організація з питань міграції ще торік зазначала, що серед вивчених нею країн південного сходу Європи українці становлять найбільшу частку трудових мігрантів із вищою освітою. Саме в цьому експерти організації вбачають загрозу для України — кількість українських студентів у ЄС складає від 60 до 70 тисяч людей, і велика частина може не повернутися до України. 

Електронне самоврядування

«Дія» стала зброєю і привернула увагу бізнес-янголів зі США

Наприкінці 2010-х медіа все частіше писали про цифрову або хмарну демократію — інтегрування IT-сектору та його інструментарію до політично-адміністративних структур. Електронне голосування, краудсорсинг ідей громадської спільноти, блокчейн, що записує дії чиновників і в такий спосіб робить їх прозорими, нарешті, зручні додатки, які збирають диджитал-документи громадян для швидкого отримання ними сервісів.

Список найкращих цифрових демократій виглядає так: Південна Корея, Тайвань та Естонія. Після 24 лютого до нього додали Україну. Війна підсвітила IT-напрацювання України, якою раніше, чого приховувати, не надто цікавились у Західній Європі та США. Головний IT-продукт Міністерства цифрової трансформації — додаток «Дія» — із цифрового портмоне, де зберігалися паспорти та сертифікати про вакцинування, перетворився на повноцінну зброю та центр підтримки українців.

«Дія» дозволила українцям передавати координати ворожої техніки та особового складу до спецслужб. Завдяки боту «єВорог» будь-хто може спробувати себе у ролі навідника артилерії та побачити результат допомоги у ранкових звітах про російські втрати. Після вірменсько-азербайджанського конфлікту в Карабаху українсько-російська війна стала другим в історії прикладом масового застосування дронів — разом із Генштабом «Дія» допомагає Україні досягти переваги у цьому напрямі. Завдяки функції «Армія дронів» вже зібрано 495 мільйонів гривень. Трохи The Wall Street vibes: «Дія» також пропонує купувати військові облігації та підтримувати український оборонпром — і заробляти на цьому.

Водночас команда Мінцифри працювала над додаванням нових фіч адміністративного характеру. Наприклад, з 11 березня програма запустила механіку «єДокумент» — дублікат паспорта, завдяки якому громадяни, що втратили фізичні документи під час війни, мають доступ до всіх держпослуг. Крім того, у квітні додалася функція повідомлення про пошкодження житла від російських атак, а пізніше — підтримка для регіональних бізнесів, внутрішніх біженців і людей, що втратили роботу через війну.

І наостанок: «Дія» стала плацдармом для майбутніх проєктів техносектору — і не лише в Україні. Естонці вже взяли український додаток як приклад для роботи над власним держсервісом, а західні стартапери та бізнес-янголи зрозуміли, що Україна — найкраща інвестиція після завершення війни.

Культурна експансія

Українська культура стало широко відомою за кордоном

Окрім академіків, спеціалістів по Східній Європі, дослідників Радянського Союзу та посткомуністичних країн і, можливо, зацікавлених мандрівників, у світі або розглядали Україну в невірному контексті, або не знали взагалі. В масовій свідомості Україна сприймалася як лімінальна (тобто застрягла на порозі) територія: не зовсім європейська, щоб сприйматися європейцями як рівна, і не зовсім проросійська, щоб вважатися євразійською.

Війна допомогла іноземцям провести ментальне картографування і прочертити демаркаційну лінію: Україна стала ближче до західної родини, а український студент чи турист вже навряд почує: «Ukraine? Near Russia?» Україна стала маркетологічним і етнографічним феноменом, як колись їм стала Скандинавія з її хюгге та шведським стилем — але більш різношаровим та багатогранним через війну і серйозність теми. Україна пропонує різні поверхи культури: від окремих стендів в британських книжкових магазинах Waterstones і аеропортах про те, які свята святкують українці, і короткого, на 30 хвилин читання, буклета про країну — до великих нон-фікшн книг про Голодомор і модерну історію України та документальних стрічок про Майдан. 

Зростання популярності українськості стало можливим не тільки завдяки дипломатії, старанням біженців і допомозі культурних інституцій за кордоном. Європа перестала бачити в українцях Іншого і зрозуміла, що в України з Заходом набагато більше спільного, ніж з тією ж Росією. Звідти і випуск популярної та профільної літератури про Україну, і поширення наративів меморіальної культури (як-от визнання багатьма країнами Голодомору як геноциду українців), і спроби інтегрувати український культурний простір у східноєвропейський. 

Космос

Чи стала Україна ближчою до космосу?

На початку року в українській космічній галузі відбулась велика подія. Вперше за 10 років Україна запустила у космос власний супутник «Січ-2-30» — на ракеті Ілона Маска. Згодом виявилося, що супутник має критичні несправності. Фактично український супутник, на який було витрачено мільйони гривень, не пропрацював жодного дня. Про цей провал та про корупційну складову запуску Заборона розповідала у розслідуванні.

Початок війни продемонстрував, наскільки наявність власних супутників могла б полегшити роботу ЗСУ, адже за допомогою космічних знімків можна проводити розвідку. На допомогу Україні прийшли західні союзники, які почали надавати інформацію з власних супутників чи купувати її в іноземних приватних компаній. 

Ситуація змінилась наприкінці літа 2022 року, коли стало відомо, що благодійний фонд Сергія Притули придбав на зібрані кошти супутник та річну підписку на базу даних фінської компанії ICEYE (що це за супутник, Заборона писала тут). Фактично було заявлено, що права на супутник тепер повністю належать Україні. У зв’язку з засекреченістю договору достеменно невідомо, що саме отримала Україна. Наскільки корисною була ця покупка, також сказати важко, адже дані, отримані з супутника, ніде не публікуються.