Удари вглиб Росії. Рішення партнерів, яке забезпечить стратегічний успіх України

Два роки тому, 31 травня 2022 року, президент США Джо Байден заявив у своїй колонці для NYT, що Сполучені Штати нададуть Україні системи HIMARS. Також там зазначалося, що Білий дім не заохочує і не дозволяє Україні завдавати ударів поза її межами. Сьогодні ці обмеження послаблюють, але американські посадовці запевняють, що загальна політика США у питанні атак по цілях у Росії не змінилася: далекобійні удари вглиб території, як і раніше, під забороною. 

Проте війна триває вже третій рік, і агресивність Росії не знижується. Навпаки: Росія використовує КАБи для завдавання ударів по містах-мільйонниках, зокрема по Харкову, а за останні місяці знищила 80% теплової генерації й третину гідрогенерації України, — тепер на українців чекає надважка зима. Крім того, своєю нещодавньою заявою напередодні Саміту миру Путін лише підтвердив, що зупинити його можна тільки силою.

Питання дозволу на удари західною зброєю по території РФ все частіше знаходить підтримку серед лідерів. Що може змінити цей дозвіл — детально в колонці на Забороні пояснює співзасновник та голова Українського центру безпеки та співпраці, військово-політичний експерт, радник Міністерства оборони України (2022–2023) Сергій Кузан.

Зміна політики партнерів України

Дискусія щодо можливості відповідати на російську агресію в рамках міжнародного права розпочалася 3 травня 2024 року із заяви очільника МЗС Великої Британії Девіда Кемерона. За його словами, Україна має право завдавати ударів британською зброєю по цілях у Росії, оскільки Москва обстрілює українську територію. Наразі більш як десяток країн підтримали право України симетрично відповідати РФ, використовуючи озброєння їхнього виробництва.

Попри це, найважливішою країною в цьому питанні залишаються США. Тільки Вашингтон може кількісно та якісно закрити потреби Сил оборони України в далекобійному озброєнні. Сполучені Штати наразі є єдиною країною, яка має відповідні запаси. Дозвіл Вашингтона заохотить інших союзників України надати допомогу власною зброєю великої дальності, наприклад, німецькими крилатими ракетами Taurus, які ефективніші за Storm Shadow. Наразі Німеччина відмовляється постачати їх Україні, все ще вважаючи, що це може втягнути її у війну з Росією.

31 травня президент України Володимир Зеленський повідомив, що Вашингтон таки дозволив обмежене використання озброєнь від США у прикордонному з Харковом регіоні РФ. Йдеться про ураження будь-яких російських сил, що атакують через кордон, а не лише тих, що перебувають поблизу Харківщини. Проте це лише півзахід. Для успішної оборони Сполучені Штати мають повністю зняти обмеження для України на відбиття агресії Кремля, зокрема надати дозвіл на використання далекобійної зброї для ураження легітимних військових цілей на всій території Російської Федерації.

Наразі Київ досі не може відповідати на атаки симетрично й обмежується власною територією, окупованою Кремлем, та 100-кілометровою смугою російського прикордоння. В той самий час Росія практично щодня завдає ударів як по військових, так і по цивільних об’єктах України зі своєї території широким набором засобів ураження: від літаків стратегічної авіації та бомбардувальників до РСЗВ та систем ЗРК. 

Можна згадати, наприклад, звільнення Херсона наприкінці 2022 року, коли українські системи M142 HIMARS зруйнували російську логістику на правому березі річки Дніпро. Чи удари британсько-французькими крилатими ракетами Storm Shadow по штабу та кораблях Чорноморського флоту РФ. Разом зі звільненням острова Зміїний та іншими процесами ці удари стали важливою складовою у відновленні експорту українського збіжжя через акваторію Чорного моря до довоєнного рівня. За інформацією Bloomberg, світові ціни на пшеницю почали падати після того, як перший корабель із зерном покинув Україну в серпні 2023 року.

Проте навіть обмежене використання озброєння вже дає результат:

• у травні 2024 року росіяни завдали 76 ударів по Харкову, через які загинули та зазнали поранень 278 людей;
• у червні кількість ударів впала щонайменше в 12 разів у порівнянні з попереднім місяцем.

Зниження кількості атак можна пояснити тим, що одразу після надання обмеженого дозволу США Збройні сили України завдали удару високомобільними артилерійськими ракетними системами по російській системі ППО в Бєлгородській області. В результаті удару було знищено або пошкоджено два радари та дві пускові установки С-400, які вели вогонь по Харкову.

Зміна напрямку ударів

За умов, що Україна зможе застосовувати далекобійне озброєння для знищення законних військових цілей у відповідь на атаки Москви, у РФ може виникнути потенційна смуга ураження шириною до 300 кілометрів. І це ставить Кремль перед новими викликами.

Зона в 300 кілометрів — це умовне визначення потенційної дальності застосування західного озброєння, яке Україна отримала або може отримати. Наприклад, американські ракети ATACMS M39 чи M39A1, франко-британські авіаційні крилаті ракети Storm Shadow чи німецькі ракети TAURUS. Звісно, дальність залежатиме від сукупності різних факторів, таких як місце застосування, тип озброєння та, власне, носій зброї.

Безпека прикордонних регіонів критично важлива для російського ВПК та армії загалом. Зумовлено це тим, що багато військових об’єктів РФ розташовані в європейській частині країни, у тому числі велика кількість — у визначеній зоні потенційного ураження.

Російські підприємства ВПК

Наприклад, російський завод композитних матеріалів Авангард у місті Сафоново Смоленської області. Це підприємство входить до корпорації «Тактичне ракетне озброєння» та виробляє транспортно-пускові контейнери та корпуси двигунів твердопаливних ракет, якими завдають ударів по Україні. В самому Смоленську базується авіаційний завод, який в листопаді 2023 року вже уражався дронами ГУР МО України. Удар порушив процес виробництва ракет Х-59 різних модифікацій.

В потенційну зону ураження потрапляє завод «Авіаавтоматика» (Курськ), який виготовляє системи управління для БПЛА й бронетехніки. У смузі також Вороніж: зокрема, виробник засобів зв’язку «Електросигнал» та кілька підприємств, що виготовляють електронні компоненти (мікросхеми, транзистори, діоди тощо), покликані стати аналогом західних компонентів й замінити їх у російському озброєнні.

Наприклад, продукція Воронезького заводу напівпровідників «ВЗПП-С» призначена для використання, зокрема, в засобах радіоелектронної боротьби та радіоелектронної розвідки (РЕБ/РЕР), в системах військового зв’язку тощо. Системи РЕБ/РЕР у найближчому майбутньому можуть стати одним з визначальних факторів у цій війні, тому розвиток подібної галузі ВПК РФ — це критична небезпека не лише для України, а і для країн НАТО. Десятки подібних підприємств є і в інших містах: Таганрозі, Брянську, Ростові-на-Дону, Липецьку тощо.

Аеродроми, склади, військові частини РФ

Проте не менш важливим є завдання ударів по тилових військових частинах РФ, по військових складах, а головне — по аеродромах. У прикордонній з Україною зоні в приблизно 300 км РФ має близько 184 військових частин Міністерства оборони, ФСБ та Росгвардії, і щонайменше 18 військових аеродромів. Ці летовища регулярно використовуються для завдання ударів по території України, у логістичних цілях, з метою перевезення озброєння, радіорозвідки. 

Попри обмеження у засобах, Сили оборони України змогли досягти певних успіхів в ураженні подібних об’єктів у тилу ворога. Для цього СОУ використовують всі наявні ресурси. Зокрема, ударні БпЛА, бойове навантаження яких порівняно невелике, а також диверсійно-розвідувальні групи.

Таким чином ГУР атакували українськими дронами аеродроми:

• «Сеща»;
• «Шайковка»;
• «Вороніж».

А на аеродромі «Сольці» завдяки діям української ДРГ був уперше знищений стратегічний бомбардувальник Ту-22М3. Проте в разі застосування потужнішого та більш далекобійного озброєння партнерів ці удари мали б набагато більший ефект.

З аеродромів «Кущевська» (Краснодарський край) та «Морозовськ» (Ростовська область) російські літаки здійснюють від 100 до 150 вильотів на день. У травні 2024 року удари по цих авіабазах, за даними УЦБС, знищили або пошкодили щонайменше 17 літаків, серед яких і носій КАБів Су-34.

Проте наявних озброєнь не завжди достатньо для ефективного ураження ворожих об’єктів у тилу. Москва розуміє відносну безпеку свого прикордоння та його захищеність від застосування високоточної та далекобійної зброї, зокрема MLRS чи крилатих ракет європейського виробництва. Це дає їй змогу не тільки використовувати наявні військові об’єкти, але й будувати нові. Наприклад, у Бєлгородській області, за 70 кілометрів від кордону, Росія розбудовує військовий аеродром «Алєксєєвка». Саме з території Бєлгородщини регулярно відбуваються невибіркові обстріли Харкова і населених пунктів Харківської області, переважно із застосуванням артилерії чи систем ППО С-300, які українські сили тривалий час не могли знищити через відсутність технічних спроможностей. 

Наразі зберігається вікно можливостей для ураження російських аеродромів та літаків.

Вже тривалий час російські військкори та блогери б’ють на сполох через відсутність повноцінних захисних укриттів для військових літаків у вигляді бетонних ангарів, і пропонують робити захист з вантажних контейнерів, наповнених землею. І їхні побоювання небезпідставні: застосування касетних снарядів, за умов, що літаки на аеродромах захищені лише по периметру та незахищені згори, мало б суттєвий вплив на російську авіацію. Так, касетні суббоєприпаси ATACMS не залишають по собі великих кратерів, але вкривають велику площу і перетворюють неброньовану авіаційну техніку на решето. В такому разі, за умови, що жоден літак не буде перехоплений, для виведення з ладу однієї ескадрильї російських ВКС РФ на авіабазі в межах 150–300 км від території України було б достатньо кількох касетних ракет ATACMS Block I.

Як приклад можна навести перше успішне застосування касетних ракет ATACMS 17 жовтня 2023 року в ході операції Dragonfly Сил спеціальних операцій. Тоді Збройні сили України завдали ударів по аеропортах біля тимчасово окупованих міст Бердянськ та Луганськ. В результаті операції було знищено щонайменше 9 гелікоптерів, спеціальна техніка, пускова установка ППО та склад авіаційних боєприпасів. Як наслідок, російські ВКС були змушені перебазувати гелікоптери далі від фронту — в тимчасово окупований Крим та на територію Росії.

Проте через недавні удари ракетами ATACMS місця базування авіації у Криму тепер також під загрозою ураження. Зокрема, після ракетного удару 16 травня ворог втратив два літаки та гелікоптер, що підтверджують супутникові знімки. Москва бачить цю негативну динаміку для своєї авіації, тож ще у листопаді 2023 року почала зводити ангари на військовому аеродромі у Волгоградській області, що за 450 км від підконтрольної Україні території.

Ще один важливий і позитивний аспект атак на військові та стратегічні об’єкти у РФ — росіяни вимушені знімати засоби ППО з інших ділянок для прикриття цих об’єктів. Таким чином утворюються прогалини в системі протиповітряної оборони РФ, що, своєю чергою, дозволяє українським безпілотникам проникати на понад 1800 км вглиб території Росії.

Підвищення обороноздатності, зміни на фронті

Межі оборони України визначені міжнародним правом, але цьому перешкоджають обмеження, накладені її союзниками. За умов, що Сили оборони могли б уражати російські позиції на значній глибині, окрім ураження стратегічних цілей, це також ускладнило б будь-яке нарощування російських резервів на кордоні, їх просування вглиб північних регіонів України тощо. 

Кремль використовує шантаж і залякування, щоб сформувати серед західних країн позицію, згідно з якою будь-який удар по цілях у Росії із застосуванням західної зброї буде доказом участі Заходу у війні. Проте оголошені червоні лінії не працюють, а Кремль і так заявляє, що вже воює з НАТО. Утім, не було жодної реакції на удари ракетами HIMARS по військових цілях у Бєлгородській області чи реакції на застосування американських далекобійних ракет ATACMS по військовому аеродрому в окупованому Джанкої.

Роль артилерії

Накладені союзниками обмеження дають агресору неоціненну перевагу. Наприклад, ураження винищувачів на авіабазах у прикордонних регіонах позбавило б штурмові підрозділи російської армії авіаційної підтримки під час наступальних операцій, як це відбувалося при штурмах Авдіївки та Бахмута.

Відповідно, російські операції, подібні тій, що Кремль почав 10 травня на північному сході Харківщини, були б набагато складнішими для Москви. Українське військове керівництво передбачало цю операцію, тому напередодні наступу в зону потенційного прориву були перекинуті додаткові підрозділи.

Однак українські війська не змогли застосувати західне далекобійне озброєння, таке як артилерія та РСЗВ, для розгрому військових формувань на території РФ. На жаль, українська зброя (наприклад, найсучасніші самохідні артустановки «Богдана») поступається західним зразкам. Артилерія з більшою дальністю стрільби та мобільністю, як-от Archer або Caesar, була б більш ефективною і мала б більше шансів вижити у контрбатарейній боротьбі.

13 червня міністр оборони США Ллойд Остін після засідання контактної групи з питань оборони України заявив, що рішення Вашингтона дозволити українським військовим бити американською зброєю по цілях на території Росії позитивно вплинуло на оперативну ситуацію на Харківщині. Наступ ворога уповільнився і вдалось уникнути будь-яких серйозних проривів з боку РФ. 

Зняття обмежень також сприятиме усуненню загрози з боку російської авіації для позицій ЗСУ й таких міст, як Харків. Наразі авіаційні бомби з модулем планерування та корекції (УМПК) є одним з основних засобів ураження для російської тактичної авіації. Від початку 2024 року бойова авіація РФ скинула на українські позиції понад 3500 авіабомб. Це в 16 разів більше, ніж за аналогічний період минулого року. Росія для завдання ударів використовує бомбардувальники Су-34 за 30, 40, а часом і за 60 км від лінії фронту. Тому ракети «земля — повітря» малої дальності, які зараз використовує Україна, не в змозі їх дістати. Проте в разі дозволу від союзників ситуація може змінитися.

Обмеження зони ударів

Обмеження зони ударів по території РФ на 100 кілометрів, які, за повідомленням західних медіа, наразі діють, не дають змоги ефективно уражати основні цілі, які використовує Росія для атак. Зокрема, у зону ударів не потрапляють російські авіабази «Балтімор» та «Бутурлинівка», де дислокуються бомбардувальники Су-34.

Удари по таких авіабазах змусять командування РФ перенести їх далі від 300-кілометрової зони ураження, що збільшить час польоту російських літаків до району запуску бомб або ракет і скоротить термін їхньої служби. Зокрема, за даними британської розвідки, через українську атаку на вже згаданий аеродром «Кущевська» РФ була змушена відвести з цього району приблизно 40 літаків різних типів та розосередити їх на численних аеродромах далі від лінії фронту. Іншим важливим фактором є те, що збільшення часу підльоту російських літаків збільшить час на виявлення і реагування в Україні — як на землі, так і в повітрі.

Вести вогонь на більшій відстані

Помічник держсекретаря США у справах Європи Джеймс О’Браєн нещодавно зазначив, що якщо Росія спробує розширити нинішній фронт, Україні буде дозволено вести вогонь на більшій відстані. Наразі, за його словами, РФ втрачає здатність наступати через знищення Україною російських об’єктів поблизу кордону. Ця заява підтверджує ефективність українських ударів по військових об’єктах на території ворога. Водночас це свідчить про те, що наразі у Вашингтоні немає політичної волі дозволити ширше застосування американської зброї. Збільшення дистанції можливе лише у випадку нового російського наступу, тому у США немає ніяких стурбованостей щодо можливих ризиків та реакції Росії на цей крок, — лише самообмеження.

Наразі зволікання з прийняттям такого рішення негативно впливає на безпеку українських міст та ситуацію на фронті. Зміна — питання стратегічне, і українці не можуть чекати, поки Москва розширить фронт, перейшовши в наступ на півночі України або в інших регіонах.

Удари по об’єктах на території Росії могли б допомогти українським Збройним силам перехопити ініціативу на полі бою і зменшити військовий потенціал ворога, який загрожує не лише Україні. Для цього союзники мають реалізувати власну довгострокову стратегію протидії російській агресії.