Повернути людям віру в життя. Kultura Medialna у Дніпрі: шлях від фестивалю до найбільшого культурного центру в Україні

Волонтери та менеджери вже 7 років змінюють уявлення про соціокультурну діяльність у Дніпрі. Команда чейнджмейкерів з організації Kultura Medialna стала одними з засновників Центру сучасної культури у Дніпрі і розвиває його як мистецький та освітній майданчик. Ці активісти змінюють суспільство та ставлення до громадського простору — саме тому вони стали героями другого сезону нашого документального серіалу «Підпалюй». Раніше ми писали про активістів з Дніпра Олю Полякову та Євгена Гончарова. Заборона розповідає, як з маленького експериментального фестивалю у 2014 році утворився масштабний культурний проєкт та що спонукає чейнджмейкерів розвивати Дніпро.

Громадська організація Kultura Medialna створює різноманітні мистецькі проєкти та керує ними, розвиває дослідження міста і підтримує громадянське суспільство через культуру. Над проєктом працюють професіональні менеджери зі сфери культури, митці та активісти. Громадська організація виросла з експериментального фестивалю сучасного мистецтва «Конструкція», який проводиться дотепер.

Як усе почалось?

Голова організації Андрій Палаш згадує, що у 2013 році в Дніпрі було нудно: крім фестивалів пива та меду нічого не відбувалося. А у 2014 році розпочалася війна, і Дніпро стало ще й депресивним містом. Через близькість до збройного конфлікту усіх поранених звозили до дніпровських лікарень. Містом постійно пересувалися машини швидкої допомоги. Багато місцевих жителів виїхало — замість них приїхали тимчасові переселенці з Донецька, які теж перебували у пригніченому стані. 

«Ми разом з Катею Русецькою та Лєрою Мальченко розуміли, що жити в Дніпрі морально складно. Ми мали або їхати з цього міста, або залишатися і робити щось інтелектуальне та цікаве для нас, наших друзів. Щось, що повернуло б людям віру в життя. Події 2014 року підштовхнули нас до створення фестивалю. До цього ми займалися громадською діяльністю, робили гараж-сейли, збирали гроші на допомогу пораненим на Донбасі. Співпрацювали з міжнародною організацією Handicap International, де займалися мінною освітою у школах та коледжах», — розповідає Андрій Палаш.

Попри події в країні, вони створили експериментальний фестиваль «Конструкція». Така назва виникла з двох причин. По-перше, Дніпро — місто інженерів та конструкторів, і навіть зараз там дуже мало гуманітарних вишів. По-друге, члени команди, яка створювала фестиваль, мали абсолютно різні інтереси.

«Лєра цікавилася журналістикою та медіа. Я цікавився музикою. Катя — візуальним мистецтвом. Юля Овчаренко, яка теж була в команді, займалася урбаністикою та роботою з міським простором. Фестиваль став конструктором, у якому ми зібрали всі ці напрями і працювали з різними локаціями в місті. «Конструкція» — це проєкт для себе, де ми можемо робити максимально експериментальні речі й говорити про те, про що не говоримо у повсякденності», — пояснює Палаш.

Створюючи фестиваль, команда ніколи не залежала від сторонньої допомоги. Були випадки, коли фінансування взагалі не було або бюджет не перевищував 30 тисяч гривень. Проте активісти все одно знаходили можливість провести захід: заощаджували на матеріалах, техніці, запрошували виступати друзів.

Менеджерка проєктів Kultura Medialna Катерина Русецька розповідає, що той час був не найкращим для розвитку сучасного мистецтва. Здавалося, що людям просто не до цього. Однак 2014-й став роком змін. Багато інституцій у місті, які до цього були закритими, стали максимально відкритими. Пізніше «Конструкція» переросла у низку інших проєктів і, зокрема, у громадську організацію Kultura Medialna.

Шлях до Центру культури

Наприкінці 2015-го чейнджмейкери вирішили об’єднати усі цікаві ініціативи під одним дахом. І вже 2016 року вони подалися на грант від Єврокомісії, який отримати їм, однак, не вдалося. За умовами, місто мало виділити простір у центрі або поруч із ним у довгострокову оренду — хоча б на 10 років — за 1 гривню на рік. Гроші від гранту мали піти на ремонт будівлі, техніку та культурну програму. Натомість міська влада могла виділити лише кілька приміщень на околиці у підвалах житлових будинків — тому команда почала шукати інші шляхи розв’язання проблеми.

«Ми пів року вели переговори з приватним власником фабрики Володарського. Він усіляко сприяв, але поки ми домовлялися, у нього забрали будівлю. Ще ми зверталися до області, якій належала філармонія. Просили віддати нам приміщення на рік без оренди під приводом пошуку грантів. Але вони знали про гроші від Єврокомісії — тому запропонували відреставрувати фасад філармонії за 20 мільйонів гривень. Тільки так вони віддали б приміщення нам», — пояснює Палаш.

Катерина Русецька згадує, що пізніше вони познайомилися з польським урбаністом та архітектором Кубою Снопеком. На той момент він досліджував тему краудсорсингу та краудфандингу і те, як застосовувати їх для створення публічних просторів.

«Снопек випустив книгу про те, як спільноти після Другої світової і до незалежності Польщі будували церкви. Робили все підпільно і самотужки. Тому він запропонував використати ті ж інструменти для нашого проєкту. Але ми тоді й самі не розуміли до кінця, чи потрібен він ще комусь крім нас», — говорить менеджерка.

Після довгих пошуків активісти втратили надію знайти постійний простір для культурного центру — тому вирішили створити тимчасовий. Так виник прототип Культурного центру — «Сцена» у парку ім. Шевченка на місці старого амфітеатру. Завдяки краудфандингу на цей проєкт зібрали 250 тисяч гривень. Десятки волонтерів та однодумців взяли участь у будівельних роботах в старій частині занедбаного парку.

«Люди приходили зі своїми бензопилами, перфораторами, цвяхами, молотками та разом будували цю сцену. Ми не залучали професійних робітників, але робили все за проєктом. У проєктуванні нам допомагала група європейських архітекторів на чолі із Томасом Світликом — він був головним архітектором. Але також у розробці та реалізації брали участь наші дніпровські хлопці», — говорить Андрій Палаш.

До створення проєкту залучили пів тисячі осіб. І за два сезони там пройшло понад 100 заходів. Вже згодом «Сценою» міг користуватися хто завгодно: потрібно було лише надіслати запит координатору і чекати своєї черги у графіку. Організатори розповідають: коли вони відкривали сцену вперше, місто зовсім їм не допомагало. Однак на другий рік вони знову зібрали необхідну суму на її відновлення.

Місцева влада побачила, що цей простір цікавить людей, і почала допомагати волонтерам. Парк прибрали, з’явилося світло та сміттєві баки. «Сцена» стала успішною як в Україні, так і за кордоном. У червні 2018 року проєкт отримав премію в Барселоні як один із найкращих публічних просторів Європи. Також «Сцену» номінували на престижну архітектурну європейську премію — The European Union Prize for Contemporary Architeture — Mies van der Rohe Award.

«По суті це був культурний центр на відкритому майданчику. Там ми відпрацювали багато речей, таких як робота з ком’юніті, робота з різними аудиторіями. До «Сцени» нашою аудиторією була молодь. Але під час цього проєкту ми працювали з людьми різного віку та уподобань. Так ми краще зрозуміли, в якому напрямку потрібно рухатись і як спілкуватися з нашою аудиторією», — пояснює Палаш. 

Перша «Конструкція» 

Активісти стали відомими як ті, хто змінює громадський простір. Тому вони знову спробували створити центр сучасної культури. У 2018 році вони знайшли будинок — пам’ятку архітектури. На межі 19 та 20 століть там довгий час приймали найважливіші рішення в Катеринославській губернії. Пізніше у ньому був штаб дивізій радянської армії. За часів незалежності Міністерство оборони продало будівлю приватному власнику, і після цього вона стояла занедбаною.

«У 2018 році тут не було ні вікон, ні дверей, ні комунікацій, а дах протікав. Нас це влаштовувало. Ми звикли працювати навіть з брудними цехами. Неодноразово проводили концерти та виставки у подібних просторах. Тому, щойно ми потрапили до цієї будівлі, ми провели фестиваль «Конструкція». І у 2019 році Kultura Medialna спільно з kitev провела Forum Regionum — 10-денну резиденцію для художників, кураторів, менеджерів культури, архітекторів тощо, щоби «намацати» взаємодію з різними спільнотами Дніпра», — розповідає Палаш.

Сьогодні будівлю активно відновлюють — вже вдалося зробити 80% робіт. Є електрика, каналізація, вода, вентиляція. Організатори планують відкрити її за пів року. Центр культури буде у вільному доступі для всіх.

Внесок в освіту 

У 2019 році в Дніпровському коледжі культури та мистецтв змінилося керівництво. Нова директорка зацікавилася проєктами команди Kultura Medialna, запросила їх співпрацювати і попросила залучити студентів на волонтерських засадах до роботи ГО. Активісти зрозуміли, що студентам не вистачає нових професій, і запропонували розробити нову спеціальність — «менеджер соціокультурної діяльності».

«Ми залучили додаткове фінансування — отримали грант від Українського культурного фонду та розробили спеціальність для коледжу. До процесу залучали фахівців з інших міст, знайомилися з програмами інших коледжів та академій, де є подібна спеціальність. Директорка нам допомогла ліцензувати цю спеціальність для коледжу і після цього я став там працювати офіційно», — згадує Андрій.

Які є складнощі?

Андрій Палаш наголошує: в Дніпрі не вистачає людей з активною позицією, які прагнуть змін. У місті та в Україні загалом немає культури громадських організацій. Тому потрібні освітні програми, які зможуть пояснити, чому важливо займатися громадською діяльністю і знаходити для цього однодумців.

Чимало місцевих, як не дивно, досі вірять у світле майбутнє. Але у Дніпрі є місце як для хаотичної забудови, так і для знищення культурної спадщини. Саме це поняття — культурна спадщина — відсутнє на думку героїв «Підпалюй», так само як і повага до неї. Дніпру взагалі бракує різноманітності та толерантності до нового.

«Я часто злюся на місто і людей тут, але водночас люблю це місце. Це любов, через яку я не можу поїхати. І мені весь час здається, що якщо я чи наша команда чогось не зробимо, тоді цього ніхто не зробить. І це мене тут постійно затримує», — говорить Катерина Русецька.

Чому це важливо?

Команда Kultura Medialna наголошує, що створювала центр культури для міста та людей, які тут живуть. Проєкт вже впливає на суспільство: міська влада привела до ладу територію поряд з культурним центром просто тому, що з’явилася велика нова культурна інституція, якої тут до цього ніколи не було. Вона може стати фундаментом подальшого культурного розвитку міста.

«Це додатковий якір для молоді залишитися тут. Купа можливостей для розвитку, бо культурний центр — це не лише виставковий простір. Тут буде молодіжна лабораторія, студії та майстерні для художників, різні воркшопи, лекції, неформальна освіта. Тут буде навіть бібліотека. Тому я гадаю, що це місце однозначно вплине на культурний розвиток міста, — пояснює Андрій Палаш. — Я вірю в те, що роблю, і мені здається, що так робляться практично всі великі справи. Ти не можеш прийти до чогось великого, не зробивши ще 10 маленьких кроків».

Всі фото: Андрій Бойко / Заборона