Хто такий Роман Протасевич | Заборона
Читаєте зараз
«Ми називали його Лускунчиком». Як Роман Протасевич став іконою протесту в Білорусі

«Ми називали його Лускунчиком». Як Роман Протасевич став іконою протесту в Білорусі

«Ми називали його Лускунчиком». Як Роман Протасевич став іконою протесту в Білорусі

23 травня білоруські силовики затримали колишнього головного редактора телеграм-каналу NEXTA Романа Протасевича. Він летів з Афін до Вільнюса на літаку компанії Ryanair, але судно екстрено сіло у Мінську через неправдиве повідомлення про бомбу від білоруських диспетчерів. У Білорусі Протасевичу загрожує тривале тюремне ув’язнення, а можливо навіть і смертна кара. Заборона розповідає історію Романа Протасевича — як він прийшов до опозиційної діяльності, що робив на Донбасі та як став головним символом безчинств диктаторського режиму Лукашенка. 


«Мені недобре, коли я бачу кадри, де люди з дірками в тілі, з частково відірваними кінцівками. Чи відчуваю я відповідальність за те, що в нас публікується? Тільки в плані того, чи наблизить це людей до перемоги й до кінця диктатури». 

Це цитата з інтерв’ю Романа Протасевича російській службі BBC в серпні 2020 року, у розпал протестів проти Олександра Лукашенка. Інтерв’ю було присвячене телеграм-каналу NEXTA, який спочатку став головним джерелом інформації про те, що відбувається в країні, а потім координував протести. 

Дарт Вейдер з обличчям Лукашенка на акції протесту в Ірландії проти фальсифікації виборів в Білорусі

Журналіст BBC спілкувався з Протасевичем у Польщі. Активіст поїхав туди ще наприкінці 2019 року, як він сам розповідав, через переслідування білоруських спецслужб. А вже в травні 2021 року Протасевич опинився в білоруській тюрмі, де йому загрожує довічне ув’язнення. Відтепер Протасевич — один із головних символів безчинств диктаторського режиму Лукашенка.

«Іконою протесту Протасевича зробив той, хто прийняв рішення посадити літак і затримати журналіста в Мінському аеропорту, — каже Забороні головний редактор білоруського «Єврорадіо» Павло Свердлов. Деякий час він працював із Протасевичем в одній редакції. — Білоруська влада так демонізувала Романа, що сам Осама бен Ладен відпочиває на його фоні».

Опозиційна юність

Роман Протасевич народився в Мінську 26 років тому. Його мама викладала математику, а батько був підполковником запасу і працював старшим викладачем на кафедрі ідеологічної роботи військової академії Білорусі. Втім, з ідеологічним вихованням сина щось пішло не так: на першу акцію протесту Роман Протасевич потрапив у шістнадцять років. На фотографії, що вже стала відомою, юного довговолосого Протасевича ведуть люди в штатському. Тоді ж Романа виключили з престижного ліцею, де він вчився — хоча батьки стверджували, що син забрав документи сам. 

Мама Романа пригадувала, що син любив фізику, математику, вивчав польську мову й культуру. Хлопець навіть став кандидатом на отримання президентської стипендії після 9 класу. Але опозиційна діяльність все перекреслювала.

«Його не приймала жодна школа. Мені пропонували відправити Рому на домашнє навчання, а я питала: «Він у мене що, розумово відсталий?» «Ні, — відповідали. — Він соціально небезпечний», — розповідала Наталя Протасевич.

Мати Романа Протасевича Наталя на пресконференції в Варшаві після затримання її сина

До 2012 року Протасевич адміністрував велику опозиційну групу «Набрид нам цей Лукашенко» в російській соцмережі «ВКонтакте». КДБ Білорусі зламав сторінки адміністраторів і влаштував їм облаву. Протасевича і ще шістьох активістів затримали; Романа також відрахували з факультету журналістики Білоруського державного університету «з політичних мотивів». 

Але він все одно займався журналістикою. Працював фотографом у найбільших білоруських опозиційних медіа, зокрема «Радіо Свобода», TUT.BY, Onliner.by та «Єврорадіо». Про Романа жартували, що він обійшов усі білоруські медіа, але ніде не прижився.

«Романа можна назвати людиною моменту. От, дізнався він про якусь акцію чи подію, закинув на плечі рюкзак із технікою і полетів туди. Він називав це «пощелкать», за що ми в редакції прозвали його Щелкунчиком. Весела й добра людина», — пригадує в розмові із Забороною головний редактор «Єврорадіо» та колишній колега Протасевича Павло Свердлов.  

Роман Протасевич виступає в Варшаві в серпні 2020 року

Протасевич в Україні

У 2014 році, коли в Україні вирували протести на Майдані, Протасевич поїхав до Києва. Він розповідав російському журналісту Юрію Дудю, що не брав участі в сутичках, але бійці «Беркута» розбили йому голову. Водночас Протасевич не погоджувався зі статусом «опозиційного активіста»: він наголошував на тому, що завжди займався виключно журналістською діяльністю. 

У 2015 році Протасевич опинився в лавах добровольчого полку «Азов». 

«Я рік знімав у зоні АТО, — розповідав Протасевич в тому ж інтерв’ю Дудю. — Як журналіст-фрілансер. У мене були й поранення, [але це була] журналістська робота». 

Підрозділ має праворадикальний бекграунд: він формувався значною мірою з представників неонацистських організацій і угруповань України та Європи, а також із футбольних фанатів. За це вчепилися білоруські та російські пропагандистські канали, які зображували Протасевича нацистом та найманцем. А блогер Анатолій Шарій, якого українська Служба безпеки підозрює в держзраді, опублікував обкладинку азовського журналу «Чорне сонце», на якій зображена схожа на Протасевича людина у повній амуніції та зі зброєю.

Лукашенко особисто назвав Протасевича «покидьком, який вбивав людей на південному сході Україні». Голова Комітету державної безпеки Білорусі Ігор Тертель заявив, що через свою участь у конфлікті журналіст «відповідає визначенню терориста». Бойовики самопроголошеної «ЛНР» заявили, що Протасевич обстрілював «мирне населення Донбасу» та попросили Мінськ допитати його. Лукашенко вже відповів схвально на це прохання. 

Колишні бійці полку «Азов», які воювали у 2015 році, розповіли Забороні, що Роман дійсно був в «Азові» з травня 2015-го до осені того ж року. Жив у казармі, носив форму, пройшов військову підготовку. Ніхто з товаришів по службі не питав, навіщо Протасевич приїхав на війну: така цікавість вважалася тоді дурним тоном. 

Ветеран «Азову» Олександр [ми змінили ім’я співрозмовника на його прохання] каже, що фотографії з автоматом Протасевич робив на пам’ять, але навряд коли-небудь застосовував будь-яку зброю в бою. Роман мав зовсім інші завдання: він був заступником ротного зв’язківця. Командний пункт був розташований за кілька кілометрів від лінії зіткнення. 

«З Романом ніхто близько не спілкувався. Він мав такі ж помірковані ліберальні погляди, що й зараз. Він не був нацистом, — каже Олександр. — Протасевича складно назвати класичним «воїном»: надто м’який, дещо розгублений, смалив величезний вейп, що не додавало йому репутації серед вояків. Корисними саме бойовими якостями він не володів, був зв’язківцем у штабі — теж важлива робота, але вбивати когось він просто не міг».

Олександр також не пригадує, щоби Протасевич одночасно зі службою в полку працював фотографом для якогось медіа: «Взагалі не бачив, щоби Рома хоч щось фотографував». Ми пошукали сліди співпраці Протасевича зі ЗМІ за ті місяці, що він був в «Азові», але не знайшли їх у відкритому доступі. 

Схожі свідчення дав 27 травня незалежному виданню «Наша Нива» інший неназваний боєць «Азову»: 

«Я пам’ятаю його в Урзуфі. Був такий хлопець, молодий. Білецький йому не довіряв. Адже коли він приїхав, почав із того, що запитав: «А де тут інші білоруси? Давайте знайомитися». Люди це так сприйняли, наче він збирав інформацію. Тому особливої довіри не було, і до операцій його не долучали. Він покрутився на навчанні, пофотографувався зі зброєю на полігоні та, ймовірно, зрозумів, що з колективом не зіллється, тому поїхав. Чи воював він? Думаю, що якщо і воював, то не в складі «Азову», — розповів ветеран. 

Білоруси в Португалії на акції протесту після затримання Протасевича

Білорусь

Головний редактор «Єврорадіо» Павло Свердлов каже, що Протасевич мало говорив про «азовський» період свого життя. Він повернувся до Білорусі, де продовжував займатися журналістикою до 2019 року. Джерела Заборони в Білорусі, знайомі з роботою білоруських спецслужб, кажуть: у КДБ не могли не знати про те, що Роман Протасевич перебував у зоні АТО, тим більше в складі «Азову». 

«Добровольці навіть не повертаються, тому що знають, що їх переслідуватимуть тотально. Немає жодного випадку, щоби доброволець приїхав до Білорусі й спокійно там жив, — говорить Забороні білоруський журналіст Ігор Ілляш, який досліджував роль білорусів у війні на сході України. — Натомість подібних прикладів серед бойовиків — безліч. Вони спокійно поверталися додому, відпочивали, змінювали документи, спілкувалися з журналістами — і знову поверталися на війну».

Джерела Заборони стверджують, що в Білорусі Протасевича не затримували, але викликали на бесіди до Головного управління по боротьбі з організованою злочинністю і корупцією МВС. Втім, бесідами все й обмежилося. Після того Протасевич кілька років працював у провідних недержавних медіа й навіть отримував акредитацію МЗС Білорусі як кореспондент «Єврорадіо», що підтвердив і головний редактор видання Павло Свердлов. А це дуже серйозний рівень контролю: такі акредитації без згоди КДБ не дають.

«Виходить, що багато років влада не мала питань до Протасевича через його перебування на Донбасі, аж раптом у 2021-му він став страшним військовим злочинцем. Він спокійно тут жив, працював, отримував акредитацію як журналіст у МЗС. Його перевіряли, але жодних претензій, що він воював і тим більше когось «вбивав», білоруська влада чомусь не мала. На моїй пам’яті тільки один раз Протасевич опинився у міліції за якимось абсурдним звинуваченням: нібито він побився з водієм автобуса наприкінці 2018 року. Його протримали кілька годин. Це досить дивна ситуація, яка не отримала розголосу», — говорить Свердлов.

Наприкінці 2019 року Протасевичу таки довелося виїхати з Білорусі. Тоді він розгорнув кампанію на підтримку власника і головного редактора сайту by24.org Володимира Чуденцова, якого затримали під час перетину кордону з Польщею. Правоохоронці нібито знайшли в журналіста наркотики, за що Чуденцов отримав п’ять із половиною років колонії посиленого режиму. Незалежні білоруські журналісти вважають справу Чуденцова політичним переслідуванням. Протасевич координував збір грошей на підтримку білоруського журналіста. Згодом він помітив активну цікавість спецслужб до себе.

«Почалися проблеми зі зв’язком, біля під’їзду були незрозумілі автомобілі весь час. Усе було досить підозріло, — розповідав Протасевич. — Одного разу мені зателефонувала мати. Вона сказала, що в під’їзді стоять невідомі люди, і що вони, швидше за все, чекають на мене. Я зрозумів, що це не просто так, і вирішив їхати». 

Час NEXTA

У Польщі Протасевич отримав політичний притулок і тоді ж доєднався до команди телеграм-каналу NEXTA — він став головним редактором. Розповідав, що був відповідальним за роботу телеграм-каналу та редакції журналістів — тоді їх було чотири. 

«Ми в Білорусі — піонери кібержурналістики, коли все максимально коротко і максимально інформативно, максимально ілюстративно — відео, фото і так далі», — говорив Протасевич в інтерв’ю BBC. 

NEXTA створив у 2015 році білоруський школяр Степан Путіло — спочатку як ютуб-канал. 

«Спочатку NEXTA був музичним проєктом, — розповідав Путіло. — Ми зробили пісню «Вибору немає», потім записали трек проти «дармоїдського» декрету. В результаті група наша розпалася, тому що ми роз’їхалися після школи по різних містах». 

Telegram-канал Путіло створив пізніше, восени 2018 року, за порадою друзів. У перший же день на нього з YouTube перейшли дві тисячі підписників. Кореспондентами ставали білоруси, які анонімно надсилали новини. Путіло намагався перевіряти цю інформацію і публікувати тільки те, що підтверджували фотографії або два джерела. 

Після президентських виборів у Білорусі кількість читачів лише за тиждень зросла із 300 тисяч до двох мільйонів. За популярністю NEXTA поступався тільки виданню TUT.by — головному незалежному медіа Білорусі. 18 травня 2021 року білоруська влада заблокувала сайт TUT.by і затримала 15 співробітників та керівників видання. NEXTA ж визнали екстремістською організацією. 

Протасевич пішов з команди Nexta восени 2020 року — він долучився до штабу Світлани Тихановської. А після був редактором іншого популярного опозиційного телеграм-каналу — «Білорусь головного мозку».

Арешт

Слідчий комітет Білорусі порушив проти Протасевича кілька кримінальних справ у листопаді 2020 року. Журналіста звинуватили у масових заворушеннях, організації та підготовці дій, що грубо порушують громадський порядок, а також у розпалюванні расової, національної, релігійної або іншої соціальної ворожнечі. Також КДБ Білорусі вніс Протасевича в перелік осіб, причетних до тероризму.

Марш протесту в Кракові після затримання Протасевича

Режим переслідував не тільки Протасевича, а і його родину: 4 травня Лукашенко своїм указом позбавив звання підполковника батька Романа, який прослужив у армії майже 30 років. А вже 23 травня Протасевича затримали в Білорусі. 

«Досі знайомі іноді вітаються: «Привіт, терорист!» Тому для мене це позитивний піар, нічого більше, — розповідав раніше в інтерв’ю газеті «Наша нива» Роман Протасевич. — Після того, як білоруська влада мене визнала терористом, я отримав більше привітань, ніж за все життя мене вітали з днями народження. Ну й іноді люди впізнають на вулиці, підходять, тиснуть руку, теж жартують. Жодних негативних наслідків».

Нагору