Алла Мельничук та Ксенія Клейнос уже вісім років змінюють уявлення про Бердянськ як для місцевих жителів, так і для туристів. Волонтерки створили антикафе «Час Є», де спільно з активними громадянами розробляють освітні, соціальні, культурні та урбаністичні проєкти для свого міста й України. «Час Є» швидко став важливим простором для багатьох ініціативних людей у Бердянську. Саме тому ми розповідаємо про його творчинь у другому сезоні документального серіалу «Підпалюй».
Що таке «Час Є»?
Антикафе — це заклад, де можна пограти в настільні ігри, випити кави, поговорити з цікавими людьми. «Час Є» виник 2014 року й швидко став центром для активних громадян Бердянська. Сьогодні там можна весело провести час з друзями, презентувати майстер-клас, обговорити проблеми міста та створити щось нове.
Алла Мельничук розповідає, що спочатку антикафе було просто майданчиком для ігор, але потім туди почали приходити свідомі містяни, які бажали змін: «Люди різних поглядів могли вільно спілкуватися у нас і вирішувати проблеми міста. Саме так ми перетворилися на громадську організацію. Нас цікавило, як покращити життя в Бердянську і, таким чином, покращити своє життя також».
З чого все починалося?
Ідея антикафе з’явилася ще 2012-го. Ксенія Клейнос якийсь час жила за кордоном, де захопилася настільними іграми і відвідувала місцеві антикафе. Тому, повернувшись до Бердянська, вона вирішила організувати креативний простір для місцевих жителів. Постійного приміщення на той момент не було, і активістка просто збирала людей у різних кафе, де можна було грати в «Мафію».
Ксенія Клейнос
Ксенія оголосила про створення антикафе у 2013 році в групі у ВК. За тиждень до неї додалося приблизно 600 осіб. А вже у 2014 році в Бердянську відбувся Майдан, на якому Клейнос познайомилась з Аллою Мельничук. Разом дівчата швидко орендували приміщення, зробили в ньому ремонт та відкрили кафе.
«Потроху наша команда виросла — і з’явилася потреба у власному приміщенні, де можна якісно проводити час без алкоголю, стороннього галасу та людей, які не в темі. Місце, де можна було б спілкуватися різними мовами, обговорити, наприклад, поезію і просто випити смачного чаю з однодумцями, які хочуть робити щось більше. Хочуть розвивати місто і розвиватися самі», — розповідає Алла.
Які проєкти виникли завдяки «Час Є»?
Майже кожна друга ініціатива у місті з’явилася завдяки дискусіям та бесідам в антикафе. Наприклад, фестиваль анімації «РавликФест», де можна дізнатися, як створювати мультфільми, спробувати себе в ролі мультиплікатора та познайомитися з талановитими людьми. Чи проєкт «Культурні урбаністи», який ставить собі на меті розвинути місто та зробити його комфортним для життя.
Алла Мельничук. Фото: Заборона
Крім цього, команда «Час Є» створила та просуває проєкти для місцевих підприємців, аби підвищити рівень їхньої обізнаності у законах та можливостях. Через карантин багато важливих установ, підприємств та бізнесів зачинялися. Тому команда зібрала різних консультантів із багатьох сфер: центр зайнятості, податкова, торгово-промислова палата, банки, що дають кредити, ГО, які могли б надавати субсидії підприємствам, особливо якщо воно соціальне.
«Ми збирали усіх цих людей в одному ефірі й консультували підприємців, які податки зараз треба заплатити, які закони змінились, а які ні. Розповідали, як рекламувати себе, брати кредит під гарні відсотки. Підприємець міг звернути увагу на проблему, що виникла у місті, та попросити допомоги в її вирішенні. Ми просто хотіли підтримати бізнес, аби людям стало трохи простіше. І щоб після ефіру вони знайшли однодумців, продовжували працювати та розвиватися», — пояснює Мельничук.
Однак у роботі цього проєкту є складнощі. По-перше, консультантам та експертам незвично працювати у форматі ефіру. Від них чекають відповіді на усі можливі питання та навіть більше, але ніхто не хоче виглядати неекспертно, особливо якщо питання не визначенні заздалегідь і не було можливості підготуватись. По-друге, самі підприємці не звикли вчитися, ставити запитання чи хоча б заходити на ефіри підтримати бесіду. «До цього потрібно привчати, ми плануємо робити таки бесіди протягом пів року, щоб у експертів та громадян виробилася звичка до такого формату. Щоб вони навчилися комунікувати та довіряти. Це виклик і для експертів, і для підприємців, але ми працюємо над цим разом», — говорить Алла.
Про ставлення до Бердянська
Алла Мельничук пояснює: місту дуже важко змінюватися, оскільки місцеві й туристи вважають Бердянськ просто курортом. Таке ставлення прищеплюється з дитинства. Діти у 12-13 років уже влаштовуються офіціантами в кафе або технічними працівниками на атракціонах. Так само з 9 класу працювала і Алла: прокидалася о 5-й ранку, заступала на зміну в кафе і закінчувала роботу о 5-й наступного ранку.
Влітку Бердянськ — це оренда нерухомості, курортні бази, кафе, розважальний бізнес, відпочинок на морі. До міста навіть з’їжджаються таксі з усієї України, бо це гарний заробіток, пояснює Алла. Тому чимало людей вважає, що найважливіше у місті — розвивати курорт. Однак поступово суспільство в Бердянську змінюється і намагається розвивати місто різними способами. На це частково вплинули переселенці, їх тут орієнтовно 10%. За словами Мельничук, на відміну від бердянців, переселенці не знають, які звичаї притаманні курортному місту, і працюють весь рік, що є прикладом для місцевих.
«Наше місто має багато фішок. Крім різноманіття підприємств, у нас банально дуже чисте повітря. Але люди на це не зважають. Можливо, вони не знають про усі ці ініціативи або не хочуть знати, тому що легше думати, що Бердянськ — це курорт. Через це багато активістів швидко здаються, адже складно постійно зацікавлювати, привертати увагу, надихати на інші проєкти. Але це нормально, без роботи нічого швидко не зміниться», — підкреслює Алла.
Які у міста проблеми?
По-перше, різний світогляд людей. Для когось відсутність нормальної дороги — це проблема, а для когось — звичний спосіб життя. А по-друге, коли вдається виправити одне, завжди виникає щось інше: як тільки відремонтували дороги, виявилося, що потрібно ремонтувати пішохідні доріжки. І так по колу. Мельничук каже, що зміни — це постійний процес, в якому щоразу з’являються нові виклики.
Вагомою проблемою є нестача кадрів. Часто до команди «Час Є» звертаються різноманітні бізнеси, але не для передачі досвіду. Вони прагнуть залучити нових співробітників, які б якісно працювали і хотіли розвиватися. Але люди, які вміють працювати та хочуть розвиватися, їдуть з Бердянська. Тому що тут вони не мають інфраструктури для відпочинку та культурного зростання.
Чи можна щось змінити?
Мельничук наголошує: аби дійсно щось змінити, одного бажання мало. Потрібно більше людей, і важливо, щоби вони хоча б дізналися одне про одного. Треба знайти однодумців, розробити програму, повірити, що все можливо, і наполегливо розповідати про це кожен день, тиждень, місяць. Важливо доводити місцевим, що ваша ініціатива — реальна, а владі розповідати, чому вона важлива. І останнє, найскладніше — потрібно почати щось робити, аби перетворити ідею на реальність.
«Наприклад, якщо я хочу розвивати айті-туризм у місті, я маю не тільки переконати айтішників, що тут вони зможуть працювати та відпочивати із сім’єю цілий рік, але й підготувати для них інфраструктуру, — пояснює Алла. — Тобто потрібні приміщення, зали, обладнання, щоб можна було провести якісну конференцію або зустріч з партнерами. Щоб вони приїхали — і не розчарувалися».
Всі фото: Андрій Бойко / Заборона
Більше матеріалів про другий сезон «Підпалюй» можна прочитати тут.
- Хочу щось змінити у своєму місті, але не знаю як. Герої першого сезону «Підпалюй» діляться своїм досвідом
- Мода на мозаїки, чистоту та збереження міського простору. Що ми бачили на зйомках другого сезону «Підпалюй» у Чернігові
- Індустріальне місто з душею та історіями. Як ми знімали другий сезон «Підпалюй» у Запоріжжі
- Місто контрастів, сильних жінок та музичних артпросторів. Що ми бачили на зйомках другого сезону «Підпалюй» у Дніпрі
- Медузи, спекотне літо та нові міста. Як ми знімали другий сезон «Підпалюй» у Бердянську
- «Ми не хотіли виживати — ми хотіли жити спокійно та безпечно». Оля Полякова і проєкт «Бийся як дівчина» в Дніпрі
- Реставрація мозаїк і збереження екологічного простору у великому місті. Волонтерські ініціативи чейнджмейкерів з Чернігова
- Повернути людям віру в життя. Kultura Medialna у Дніпрі: шлях від фестивалю до найбільшого культурного центру в Україні
- Альтернатива караоке та кальянам. Дніпровський Module — культпростір на місці МВС
- Космос промислового міста. Як активісти вчать любити Запоріжжя — другий сезон «Підпалюй» на Забороні
