«Підпалюй-2» у Бердянську - Заборона
Now Reading
Маленьке місто з великими амбіціями. Як чейнджмейкери з Бердянська популяризують культуру змін

Маленьке місто з великими амбіціями. Як чейнджмейкери з Бердянська популяризують культуру змін

Маленьке місто з великими амбіціями. Як чейнджмейкери з Бердянська популяризують культуру змін

Алла Мельничук та Ксенія Клейнос уже вісім років змінюють уявлення про Бердянськ як для місцевих жителів, так і для туристів. Волонтерки створили антикафе «Час Є», де спільно з активними громадянами розробляють освітні, соціальні, культурні та урбаністичні проєкти для свого міста й України. «Час Є» швидко став важливим простором для багатьох ініціативних людей у Бердянську. Саме тому ми розповідаємо про його творчинь у другому сезоні документального серіалу «Підпалюй».


Що таке «Час Є»?

Антикафе — це заклад, де можна пограти в настільні ігри, випити кави, поговорити з цікавими людьми. «Час Є» виник 2014 року й швидко став центром для активних громадян Бердянська. Сьогодні там можна весело провести час з друзями, презентувати майстер-клас, обговорити проблеми міста та створити щось нове. 

Алла Мельничук розповідає, що спочатку антикафе було просто майданчиком для ігор, але потім туди почали приходити свідомі містяни, які бажали змін: «Люди різних поглядів могли вільно спілкуватися у нас і вирішувати проблеми міста. Саме так ми перетворилися на громадську організацію. Нас цікавило, як покращити життя в Бердянську і, таким чином, покращити своє життя також».

З чого все починалося?

Ідея антикафе з’явилася ще 2012-го. Ксенія Клейнос якийсь час жила за кордоном, де захопилася настільними іграми і відвідувала місцеві антикафе. Тому, повернувшись до Бердянська, вона вирішила організувати креативний простір для місцевих жителів. Постійного приміщення на той момент не було, і активістка просто збирала людей у різних кафе, де можна було грати в «Мафію».

Ксенія оголосила про створення антикафе у 2013 році в групі у ВК. За тиждень до неї додалося приблизно 600 осіб. А вже у 2014 році в Бердянську відбувся Майдан, на якому Клейнос познайомилась з Аллою Мельничук. Разом дівчата швидко орендували приміщення, зробили в ньому ремонт та відкрили кафе.

«Потроху наша команда виросла — і з’явилася потреба у власному приміщенні, де можна якісно проводити час без алкоголю, стороннього галасу та людей, які не в темі. Місце, де можна було б спілкуватися різними мовами, обговорити, наприклад, поезію і просто випити смачного чаю з однодумцями, які хочуть робити щось більше. Хочуть розвивати місто і розвиватися самі», — розповідає Алла.

Які проєкти виникли завдяки «Час Є»?

Майже кожна друга ініціатива у місті з’явилася завдяки дискусіям та бесідам в антикафе. Наприклад, фестиваль анімації «РавликФест», де можна дізнатися, як створювати мультфільми, спробувати себе в ролі мультиплікатора та познайомитися з талановитими людьми. Чи проєкт «Культурні урбаністи», який ставить собі на меті розвинути місто та зробити його комфортним для життя.

Крім цього, команда «Час Є» створила та просуває проєкти для місцевих підприємців, аби підвищити рівень їхньої обізнаності у законах та можливостях. Через карантин багато важливих установ, підприємств та бізнесів зачинялися. Тому команда зібрала різних консультантів із багатьох сфер: центр зайнятості, податкова, торгово-промислова палата, банки, що дають кредити, ГО, які могли б надавати субсидії підприємствам, особливо якщо воно соціальне.

«Ми збирали усіх цих людей в одному ефірі й консультували підприємців, які податки зараз треба заплатити, які закони змінились, а які ні. Розповідали, як рекламувати себе, брати кредит під гарні відсотки. Підприємець міг звернути увагу на проблему, що виникла у місті, та попросити допомоги в її вирішенні. Ми просто хотіли підтримати бізнес, аби людям стало трохи простіше. І щоб після ефіру вони знайшли однодумців, продовжували працювати та розвиватися», — пояснює Мельничук.

Однак у роботі цього проєкту є складнощі. По-перше, консультантам та експертам незвично працювати у форматі ефіру. Від них чекають відповіді на усі можливі питання та навіть більше, але ніхто не хоче виглядати неекспертно, особливо якщо питання не визначенні заздалегідь і не було можливості підготуватись. По-друге, самі підприємці не звикли вчитися, ставити запитання чи хоча б заходити на ефіри підтримати бесіду. «До цього потрібно привчати, ми плануємо робити таки бесіди протягом пів року, щоб у експертів та громадян виробилася звичка до такого формату. Щоб вони навчилися комунікувати та довіряти. Це виклик і для експертів, і для підприємців, але ми працюємо над цим разом», — говорить Алла.

Про ставлення до Бердянська

Алла Мельничук пояснює: місту дуже важко змінюватися, оскільки місцеві й туристи вважають Бердянськ просто курортом. Таке ставлення прищеплюється з дитинства. Діти у 12-13 років уже влаштовуються офіціантами в кафе або технічними працівниками на атракціонах. Так само з 9 класу працювала і Алла: прокидалася о 5-й ранку, заступала на зміну в кафе і закінчувала роботу о 5-й наступного ранку.

Влітку Бердянськ — це оренда нерухомості, курортні бази, кафе, розважальний бізнес, відпочинок на морі. До міста навіть з’їжджаються таксі з усієї України, бо це гарний заробіток, пояснює Алла. Тому чимало людей вважає, що найважливіше у місті — розвивати курорт. Однак поступово суспільство в Бердянську змінюється і намагається розвивати місто різними способами. На це частково вплинули переселенці, їх тут орієнтовно 10%. За словами Мельничук, на відміну від бердянців, переселенці не знають, які звичаї притаманні курортному місту, і працюють весь рік, що є прикладом для місцевих.

«Наше місто має багато фішок. Крім різноманіття підприємств, у нас банально дуже чисте повітря. Але люди на це не зважають. Можливо, вони не знають про усі ці ініціативи або не хочуть знати, тому що легше думати, що Бердянськ — це курорт. Через це багато активістів швидко здаються, адже складно постійно зацікавлювати, привертати увагу, надихати на інші проєкти. Але це нормально, без роботи нічого швидко не зміниться», — підкреслює Алла.

Які у міста проблеми?

По-перше, різний світогляд людей. Для когось відсутність нормальної дороги — це проблема, а для когось — звичний спосіб життя. А по-друге, коли вдається виправити одне, завжди виникає щось інше: як тільки відремонтували дороги, виявилося, що потрібно ремонтувати пішохідні доріжки. І так по колу. Мельничук каже, що зміни — це постійний процес, в якому щоразу з’являються нові виклики.

Вагомою проблемою є нестача кадрів. Часто до команди «Час Є» звертаються різноманітні бізнеси, але не для передачі досвіду. Вони прагнуть залучити нових співробітників, які б якісно працювали і хотіли розвиватися. Але люди, які вміють працювати та хочуть розвиватися, їдуть з Бердянська. Тому що тут вони не мають інфраструктури для відпочинку та культурного зростання.

Чи можна щось змінити?

Мельничук наголошує: аби дійсно щось змінити, одного бажання мало. Потрібно більше людей, і важливо, щоби вони хоча б дізналися одне про одного. Треба знайти однодумців, розробити програму, повірити, що все можливо, і наполегливо розповідати про це кожен день, тиждень, місяць. Важливо доводити місцевим, що ваша ініціатива — реальна, а владі розповідати, чому вона важлива. І останнє, найскладніше — потрібно почати щось робити, аби перетворити ідею на реальність.

«Наприклад, якщо я хочу розвивати айті-туризм у місті, я маю не тільки переконати айтішників, що тут вони зможуть працювати та відпочивати із сім’єю цілий рік, але й підготувати для них інфраструктуру, — пояснює Алла. — Тобто потрібні приміщення, зали, обладнання, щоб можна було провести якісну конференцію або зустріч з партнерами. Щоб вони приїхали — і не розчарувалися».

Всі фото: Андрій Бойко / Заборона

Більше матеріалів про другий сезон «Підпалюй» можна прочитати тут.

Сподобався матеріал?

Підтримай Заборону на Patreon, щоб ми могли випускати ще більше цікавих історій

Scroll To Top